Великий Кобзар тричі приїздив на Україну і тричі відвідував Полтавщину.

Перша подорож (1843 – 1844) – це початок періоду «трьох літ», розпочалася в Качанівці. Євген Гребінка був першим, хто запросив і привіз Т. Шевченка до себе на батьківщину, в Убіжище, влітку 1843 р. У липні-серпні 1843 р. Т. Шевченко проживав у Березовій Рудці, Линовиці, Ісківцях, Лубнах та ін. На початку жовтня з рідної Кирилівки поет знову повернувся на Полтавщину. У Березані 9 жовтня написав вірш «Розрита могила». Тоді ж, приїхавши до Яготина, копіює портрет кн. Рєпніна. Загалом проживав там аж до 10 січня 1844 р. В цей період він відвідує Березову Рудку, Андріївку Гадяцького пов., Пирятин, Ковалівку.

Друга подорож відбулася в 1845 – 1846 рр., після закінчення Петербурзької Академії мистецтв. 23 березня 1845 р. Тарас Шевченко отримав дозвіл на поїздку в Україну і виїхав на запрошення О. А. Лук’яновича в с. Мар’їнське Миргородський пов. Там він повинен був малювати портрети членів родини поміщика. Цю справу відклали на осінь, а літо поет провів у роз’їздах по містечках і селах Полтавщини (виконуючи завдання Київської археографічної комісії). Побував у Решетилівці, Шедієвому на Орелі, Василівці (Хорольського пов.), Старих Санжарах, Устивиці, Ромнах та ін. На початку липня 1845 р. Т. Шевченко прибув до Полтави.

«Час приїзду і термін перебування Т. Г. Шевченка у Полтаві точно встановив і переконливо довів відомий літературознавець П. П. Ротач. Він звернув увагу на маловагому на перший погляд деталь російськомовної повісті «Близнецы», у якій відбилися полтавські враження поета: співаки церковного хору, який був на той час у Полтаві, повідомляють герою повісті Степану Мартиновичу Левицькому, що «завтра после литургии владыка отъезжает в Переяслав и что они, его певчие, туда же едут по почте». Звернувшись до «Полтавских губернских ведомостей» за 1845 р., П. П. Ротач з’ясував, що архієпископ прибув у Полтаву 23 червня, а виїхав після 1 липня. Працюючи над повістю у засланні Т. Г. Шевченко, безумовно, не міг читати названу газету, але згадав про подію, свідком якої був сам».

Три-чотири дні у першій декаді липня 1845 р. вважається тим періодом, коли Тарас Шевченко перебував у Полтаві. Якою ж Тарас Шевченко побачив Полтаву? Мабуть такою, яку описує історик М. Сементовський : «Я не могу сказать, чтобы Полтава была пышный, шумный, кипящий жизнью город, как Харьков или другие города; нет, в Полтаве постоянно господствует тишина и спокойствие, кажется, суждено этому городу вечное безмолвие и мир после страшного двухвекового беспокойствия, кровопролитий, окончившихся на полях ее славным поражением всех врагов…» (1846 р.).

Метою перебування Тараса Шевченка в Полтаві було замалювати історичні будівлі та пам’ятні місця. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок «Будинок Котляревського в Полтаві». Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати І. П. Котляревського. Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міське кладовище, відшукав могилу письменника якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої золотими літерами викарбовані на пам’ятнику на могилі поета.

І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка і Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Т. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. В 1963 р. в полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.

У липні Тарас Шевченко відвідав Прилуки, Густинський монастир, Сокиринці; у 20-х числах липня – у Ромнах стає свідком і учасником знаменитого тоді навіть за межами України Іллінського ярмарку. Після поїздки на ярмарок, поет відвідує Сорочинці, Лубни, Переяслав і, сповнений яскравими враженнями, з приходом осені, поспішає углиб Полтавщини. 4 жовтня в Миргороді він пише ліричні вірші «Не завидуй багатому» і «Не женися на багатій». Це були перші ластівки його поетичного злету. Своєрідна «болдинська осінь» Т. Г. Шевченка, проведена в Мар’їнському, ознаменувалася створенням таких визначних творів, як «Єретик», «Сліпий» («Невільник»), «Стоїть в селі Суботові…». Прямуючи з Мар’їнського на Київ, Тарас Григорович відвідує Ісківці, а захворівши, надовго зупиняється у переяславського лікаря Андрія Козачковського. Та навіть хвороба не пригасила вогню духу, і тут, у Переяславі та В’юнищах, поет пише “Наймичку», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», а 25 грудня 1845 р. – безсмертний «Заповіт» («Як умру, то поховайте…»).

Третя подорож почалася 25 травня 1859 р. Тарас Шевченко проїхав через Зіньків і Гадяч у західні повіти губернії, зупинившись лише в Пирятині, де 10 червня написав мініатюру «Ой, маю, маю я оченята…». А в цей час його чекали в Полтаві. Поет дуже хотів заїхати в наше місто. Його давній друг по Петербургу, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: «Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…». Та не діждались полтавці бажаного гостя. Прийшла сумна звістка про передчасну смерть поета.

Іще за життя Т. Г. Шевченко відчував, що Полтавщина стала близькою йому, й відтоді до кінця життя згадував її села й міста, людей, із якими пощастило познайомитися.

До 200-річчя з дня народження славетного Кобзаря запрошуємо відвідати книжкові виставки:

  • читальна зала №1 "І оживе добра слава, слава України"
  • читальна зала №2 "Шевченко і Полтавщина".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.