Новини

Леонтович Микола Дмитрович (* 1 (13) грудня 1877, с. Монастирок, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія — † 23 січня 1921, с. Марківка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть».

Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка (англ. «Carol of the Bells»).

Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною виробленістю деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії, контрапункту. Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичну освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки.

На запрошення кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української мови Котух Наталії Віталіївни співробітники бібліотеки взяли участь у роботі настановчих конференцій для студентів 3 та 5 курсів, які вирушають на педагогічну практику.

Завідуюча сектором культурно-просвітницької роботи бібліотеки Ганжа Катерина Вікторівна представила студентам книжкову виставку, розповіла де шукати потрібну літературу та запросила до співпраці.

10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини (Human Rights Day). У цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини - перший універсальний міжнародний акт з прав людини.

Вперше цей день став відзначатися в 1950 році після того, як Генеральна Асамблея прийняла резолюцію 423 (V), що закликає всі держави і зацікавлені організації встановити 10 грудня кожного року як День прав людини.

Метою проголошення цього дня є привернення уваги "людей у всьому світі" до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів.

Загальна декларація прав людини включає в себе широкий перелік політичних, громадянських, соціальних, культурних та економічних прав.

Вона внесена до Книги рекордів Гіннесса як документ, перекладений на понад 400 мов і діалектів, що свідчить про її універсальний характер і масштаби її поширення.

6 грудня в Україні щороку відзначають День Збройних Сил України. Українці не приховують, що на сьогодні вони найбільше довіряють церкві, волонтерам та армії.

Після анексії Росією Криму та з початком війни на Донбасі довіра українців до ЗСУ неабияк зросла, та й сама армія з її подоби перетворилась на потужну військову структуру, яка здатна захистити своїх громадян.

У День Збройних сил України пропонуємо 12 важливих фактів, які ви могли не знати про українську армію:

Сьогодні кафедра української мови провела виховний захід до Дня Збройних сил України. На заході був присутній Тарас Синяговський, який із березня 2014 року, у перші дні російсько-української війни, пішов захищати країну в лавах батальйону «Айдар». Під Луганськом 17 червня був тяжко поранений та потрапив в полон разом зі своїм командиром Надією Савченко.

Григорій Савич Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

У неділю, 3 грудня, відзначають Міжнародний день інвалідів. У цей день Генеральна Асамблея ООН закликає всі держави і міжнародні організації співпрацювати у проведенні заходів, що сприяють інформуванню громадськості та інтеграції людей з інвалідністю у суспільство.

Степан (Стефан) Львович Рудницький (3 грудня 1877, Перемишль, Австро-Угорщина — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карельська АССР) — український географ і картограф, академік ВУАН. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії. До 1997 панувала думка про загибель Степана Рудницького на Соловках. Брат відомого письменника Юліана Опільського, швагро Станіслава Дністрянського.

Степан Рудницький значною мірою засновник української геоморфології, антропогеографії, фізичної, політичної, соціально-економічної та демографічної географії. Особлива заслуга Рудницького в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні карти українською мовою почав у Львові, продовжував на еміграції у Відні, а також у радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю.

Микола Іванович Лобачевський (20 листопада (1 грудня) 1792, Нижній Новгород — 12 лютого (24 лютого) 1856, Казань) — російський математик, творець однієї з неевклідових геометрій — геометрії Лобачевського.

“Ти, Лобачевський, будеш розбійником!” — вигукував розгніваний учитель латинської мови. Майбутній учений, винахідливість якого на різноманітні витівки була невгамовною, прибив цвяхом до столу класний журнал перед самим носом викладача, який трохи задрімав на уроці. І ніхто тоді не здогадувався, що поряд із ними живе геній, якому доведеться зробити революцію в науці, злетіти над своїм часом, увійти в безсмертя.

У науковій і педагогічній діяльності Лобачевський не обмежувався математичними дисциплінами: вивчав хімію, анатомію, агрономію, ботаніку; в університеті для дорослих читав лекції з вищої математики, механіки, гідростатики, астрономії, а для учнів ремісничої школи читав лекції з так званої “народної фізики”. Крім того, він проводив цікаві метеорологічні спостереження, конструював термометри, будував вулики, вивчав рідкісні рослини, був головою двох секцій Казанського економічного товариства.

Колектив бібліотеки імені М. А. Жовтобрюха Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка щиро вдячний Булавіну Леоніду Анатолійовичу – академіку НАН України, доктору фізико-математичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України за подаровані книги.

Бажаємо Вам творчого натхнення, життєвої енергії, нових досягнень і щедрих ужинків на науковій ниві!


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.