14 жовтня 2013
У світлий день християнського свята Покрови Матінки Божої – 14 жовтня 1943 року у селі Корещина Глобинського району в родині фронтовика Панаса Коржа та його дружини Марії народилася донечка Рая. Їй судилася непроста доля. Неймовірно вродлива, з голосом неперевершеної сили і краси — Раїса Кириченко пройшла важкий і водночас цікавий життєвих шлях.
Уже немає серед нас Берегині української пісні, Героїні України, лауреата Шевченківської премії, повного кавалера ордена княгині Ольги, народної артистки України Раїси Кириченко.
Раїса Кириченко свій талант і неповторний голос воістину дістала від землі та від Бога… Голос, що проникав у серце і душу, неповторний і незабутній.
А пісні Раїси Кириченко можна змальовувати всіма барвами землі і неба. Звичайно, коли власна душа, як і душа майстрині українського мелосу, радіє, сумує і насолоджується. «Для мене образ і талант співачки це, насамперед, широкий і дужий, як сам Дніпро-Славутич, урочистий і ніжний, світлий і оксамитовий, неповторний голос полтавської Берегині.
Чураївна, Берегиня, Пісня землі полтавської і всієї України була і залишається з нами. Адже пам’ять людська – непроминуща. А пісенна пам’ять народу вічна і віковічна – від колиски до зорі», -- так сказав про Чураївну поет, заслужений діяч мистецтв України Микола Сингаївський. А полтавська поетеса Марійка Бойко написала у присвяті Раїсі Панасівні:
«Поряд з Вами солов'ї мовчать.
Солов'ям нема чого додати...
…Солов'ї мовчать. Лише земля
Вашу пісню слухає з Любов'ю!..»
...У репертуарі співачки не було жодної пісні—одноденки. Кожна ставала популярною, а після виконання Раїсою Кириченко, уже ніхто не ризикував її виконувати. Краще ж не вийде...
«Стремено», «Чураївна», «Козачка», «Жіноча доля», «Мамина вишня» – це пісні, що стали візиткою співачки, і відомими не лише в Україні. Їх слухали в Канаді, Австралії, Польщі, Німеччині, Росії, Алжирі, Філіппінах...
Здається, голос Раїси Кириченко лунав завжди. Навіть не віриться, що її почули лише в на початку 70-х минулого століття.
...Раїса Кириченко народилася 14 жовтня 1943 року в селі Корещина Глобинського району Полтавської області в родині колгоспників. Співала скільки й пама’ятає себе. Одного разу в село приїхав з концертом хор Кременчуцького автозаводу, і його керівник Павло Оченаш, почувши спів молодої Раїси Корж (дівоче прізвище Раїси Панасівни), запросив до колективу. З 1962 року вона співала в ансамблі “Веселка” Полтавської філармонії. До речі, саме там і познайомилася зі своїм “лицарем усього життя” – майбутнім чоловіком, баяністом Миколою Кириченко.
Пізніше співала в житомирському ансамблі “Льонок”. А з 1968 року Раїса Кириченко – солістка Черкаського народного хору. У 1983-ому для неї створено фолк-ВІА «Росава». Та через непорозуміння з керівництвом філармонії, в 1986 році Раїса Кириченко повертається в Полтаву, де створює власну команду «Чураївна». Ансамбль здобуває шалений упіх. Пісні «Пане полковнику», «Козачка», «Чураївна»... стають справжніми шлягерами. Голос Раїси Кириченко лунає з усіх вікон, заповнює душу і оселяться там назавжди...
В 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію її нагородили «Орденом княгині Ольги».
Після тривалої хвороби, в 2000 році співачка перебралася до Києва. Лейбл «Caravan CD» випустив того ж року два компакт-диски Раїси Кириченко - «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина»; пізніше лейбл NAC випустив диск «Доля у нас - два крила». Восени 2003 року Раїса Кириченко удостоєна звання Героя України з врученням ордена Держави.
У Києві ж 9 лютого 2005 року на 62-ому році життя велика співачка, велика українка, чудова людина і просто чарівна жінка пішла від нас...
Поховали велику співачку в Корещині на Полтавщині поруч з її мамою. Як Раїса Панасівна і заповідала...
У Полтаві частину вулиці Рози Люксембург переіменували на вулицю Раїси Кириченко. Переіменували саме цю вулицю, бо в студії звукозапису телерадіокомпанії „Лтава”, що по Рози Люксембург, 1, Кириченко записала понад 200 пісень, розповів генеральний директор ОДТРК „Лтава” Микола Ляпаненко. Саме він очолює благодійний фонд „Чураївна”, що й профінансував витрати на перейменування та встановлення пам’ятника в селі Землянки Глобинського району.
Бібліотека підготувала тематичний список "Співала для добра і про добро".
