10 серпня 2021

Григорій Матвійович Сивокінь відомий український літературознавець, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, головний науковий співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Григорій Матвійович Сивокінь народився 10 серпня 1931 р. у селищі Артемівка Чутівського району на Полтавщині. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті (українське відділення) Харківського державного університету ім. О.М. Горького (1950–1955 рр.).

З 1955 р. навчався на заочному відділенні аспірантури при кафедрі історії української літератури Харківського державного університету, а також працював у багатотиражній газеті “Харківський університет”. У червні 1957 р. був переведений на стаціонарне навчання в аспірантурі, яку закінчив 1959 р. У 1959–1960 рр. був старшим редактором Видавництва Харківського державного університету.

У листопаді 1960 р. Г. Сивокінь переїхав до Києва, працював редактором у Держлітвидаві України, пізніше виконував обов’язки завідувача редакцією критики та літературознавства, із травня 1961 р. був старшим редактором цієї редакції. У квітні 1961 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Давні українські поетики”.

В Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України вчений працював із 1962 по 2011 р., 1983 року захистив докторську дисертацію “Взаємозумовленість поступального розвитку художньої літератури і читача”. З 1991 по 2003 р. очолював один із провідних відділів Інституту – відділ теорії літератури, а також 20 років наукову раду “Класична спадщина та сучасна художня література”. Крім того, багато років працював у складі спеціалізованої вченої ради Інституту літератури із захисту докторських дисертацій, тривалий час був заступником її голови.

Г. Сивокінь – автор близько 320 наукових та літературно-критичних публікацій, зокрема, і 11 монографій: “Давні українські поетики” (1960, 2001), “Життєва переконливість героя” (1965), “Художня література і читач” (1971), “Друге прочитання” (1972), “Визначеність таланту” (1978), “Динаміка новаторських шукань” (1980), “Одвічний діалог” (1984), “Від аналізу до прогнозу” (1990), “У вимірах сприймання” (2006) та ін. Був також автором і головним редактором колективних монографій “Нова епоха – новий герой” (1979), “Самототожність письменника” (1999).

Як критик, історик і теоретик літератури науковець мав високий міжнародний авторитет, неодноразово брав участь у роботі поважних наукових форумів за кордоном (США, Великобританія, Ізраїль, Польща, Росія) та в Україні (зокрема, у шести міжнародних конгресах україністів).

В нашій книгозбірні зібрано колекція Сивоконя Григорія Матвійовича. Університетській бібліотеці колекцію передав, згідно із заповітом науковця, племінник науковця Олексій Олексійович Согоконь. Нині вона налічує близько 2500 примірників. Тематика літератури, представленої в колекції, надзвичайно різнобарвна – від художньої до історичної, філософської, з питань мистецтва, літературознавства та краєзнавства. Та найбільшу частку колекції складають твори класиків української, російської, зарубіжної літератури.

Колекція відображена в електронному каталозі: http://elcat.pnpu.edu.ua/page_lib.php

У читальній залі №2 представлено книжкову виставку "Маестро актуального літературознавства".