12 березня 2017

Мізерницький Олександр Михайлович (1883, м. Луцьк Волинської губ. – ?) – українській освітній діяч 1920–30-х років, засновник Полтавської трудової колонії імені М. Горького, прототип персонажу “завгубнаросвіти” першої глави “Педагогічної поеми” А. С. Макаренка.

 

О. М. Мізерницький, 1920 р.

 

Народився в м. Луцьку у родині землевласника (за іншими даними, службовця), учився в Київському Імператорському ун-ті св. Володимира. З юності брав активну участь в революційній діяльності: з 1902 перебував в лавах Революційної Української партії, за це був засуджений і ув’язнений (1905–1906), але відпущений під залог; з 1906 – в Українській партії соціалістів-революціонерів, емігрував (1908–1913), після повернення на батьківщину знов був засуджений (1913), відбував покарання в Харківській і Київській тюрмах.

Між Лютневою і Жовтневою революціями (1917) на виборних адміністративних посадах (голова міської управи м. Радомишля та ін.). З 1918 – в Українській комуністичній партії (боротьбистів), з 1920 – в КП(б)У (після злиття з нею частини боротьбистів). На посаді завідуючого Полтавським губернським відділом народної освіти (губнаросвіта) працював прибл. з квітня по грудень 1920. З часом його служби пов’язані два реорганізаційні заходи, участь у яких брав і А. С. Макаренко: перетворення полтавських загальноосвітніх шкіл в єдині трудові школи-семирічки (наказ губнаросвіти від 14.07.1920); відкриття Дитячого Палацу в колишньому будинку губернатора (25.07.1920). Був безпосереднім керівником А. С. Макаренка на посаді завідуючого секцією дитячих колоній підвідділу соціального виховання Полтавської губнаросвіти, а у вересні 1920 призначив його завідувачем Основного дитячого будинку для морально-дефективних № 7 (у майбутньому – Полтавська трудова колонія імені М. Горького). У подальшому на посадах керівника регіональних відділів народної освіти в Миколаєві та Вінниці; понад рік (лютий 1923 – весна 1924) заступник голови Головного управління соціального виховання (Головсоцвих) і член Колегії НКО УСРР (з червня 1923 крім того голова інспекторської колегії Головсоцвиху). 05.12.1923 разом з головою Головсоцвиху Л. Р. Менжинською представляв УСРР на нараді народних комісарів освіти союзних і автономних республік з питань дитячої безпритульності.

З 29 вересня по 3 жовтня 1923 перебував у Полтаві, брав участь у святкуванні дня народження колонії імені М. Горького, зустрічався з А. С. Макаренком. З весни 1924 завідуючий Київською губнаросвітою і головний редактор республіканського педагогічного часопису “Радянська освіта” (з квітня 1924). Прикладав значних зусиль щодо переводу А. С. Макаренка до Києва. З жовтня 1924 голова ЦК Профспілки працівників освіти УСРР і редактор його головного органу – газети “Народній учитель”. З квітня 1928 заступник народного комісару праці УСРР і член колегії Наркомпраці, у 1929 заступник голови Центральної комісії по боротьбі з безробіттям УСРР, завідувач Української контори Центральної інспекції праці, з грудня 1929 очолював відділ ринку праці.

На початку 1930 в ході “партійної чистки” виключений із КП(б)У. У подальшому на керівних посадах: 1931 директор Любомирського радгоспу Українського молочно-масляного тресту (1931–1932), директор Харківського зоотехнічного інституту в м. Деркачі Харківської обл. (1932 – прибл. 1933). Пізніше був репресований, прибл. з 1934 до принаймні 1947 перебував на засланні в Кузбасі. Подальша доля невідома.

Пр.: Мізерницький О. Дітей б’ють / О. Мізерницький // Народній учитель. – 1928. – № 3.

Літ.: Полтавская трудовая колония им. М. Горького. Полемика, документы, портреты (1920–1926 гг.) / сост. : Гетц Хиллиг. – Марбург, 2003. – С. 254–270; Hillig G. Verblaßte Gesichter, vergessene Menschen: 28 Porträts von “Freunden” und “Feinden” A. S. Makarenkos / G. Hillig. – Bremen : Ed. Temmen, 1999. – S. 23–32.

А. В. Ткаченко,

доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна
Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка