23 листопада 2015
Марія Костянтинівна Башкірцева (*23 листопада 1858[1], Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія— †31 жовтня 1884, Париж) — французька художниця українського походження, майстер жанрового живопису; автор знаменитих Щоденників.
Марія Башкірцева народилася в маєтку Гавронці (Гайворонці) недалеко від Полтави (тепер Диканського району Полтавської області), в сім'ї місцевого предводителя дворянства. Дитинство Марії пройшло в селі Черняковка (володіння полковника Черняка), по сучасному адміністративному діленню — Чутовського району Полтавської області. Після того, як батьки розійшлися, знаходилася під опікою діда, генерала П.Г. Башкірцева. З дитинства маючи слабке здоров'я (хворобу легень), в 1870 р. була відправлена на лікування до Ніцци, повертаючись в рідні місця на літні місяці.
У 1872 р. разом з матір'ю оселилася в Ніцці. Була обдарованою і неординарною індивідуальністю. Одержала блискучу освіту. Виявила свої здібності в багатьох галузях. Мала вокальний талант, але втрата голосу через хворобу перекреслила артистичну перспективу.
У 1876 р. серйозно зайнялася малюнком і живописом. Попри заборону лікарів, залишила теплу Італію і перебралася до Парижу. Влаштувавшись у 1877 році в Парижі, Марія вивчає живопис в «Академії Р.Жюльєна», одному з небагатьох подібних учбових закладів, що приймали жінок, отримавши особливий вплив Ж.Бастьєн-Лепажа, який був одним з її наставників. Побувала в Італії, Іспанії і Германії, тричі (1876, 1881, 1882) приїжджала до Росії – на Україну, до Петербургу і Москви. З 1880 р. виставляла свої роботи в паризькому Салоні, користуючись зазвичай псевдонімом «Марі Костянтин Рюсс».
В силу соціальних обставин М. Башкірцева була ізольована від прогесивного мистецького середовища Франції того часу (живучи в Парижі, вона нічого не знала про імпресіоністів). Вимушена самостійно шукати власний мистецький шлях, М. Башкірцева звернулася до мистецтва життєвої правди. Прикладом і авторитетом став для неї провідний представник французького побутового жанру Ж. Бастьєн-Лєпаж, в якого була закохана. Темами її полотен стали буденні життєві сцени, характерні образи сучасників: «В студії Жюльєна» (1881 р.), «Мітинг» (1884 р.), «Лавка на заміському бульварі» (1884 р., не закінч.).
У 1880 р. Башкірцева помістила в газеті «La Citoyenne» («Громадянка») статтю в захист жіночого рівноправ'я. Наїцікавіший величезний щоденник, який вона вела з дитинства по-французьки (1872–1884; опублікований, хоча далеко не повністю, в Парижі в 1887; перший російський переклад вийшов в 1902). Щоденник пройнятий тонким психологізмом, романтичним «жаданням слави» і разом з тим трагічним відчуттям приреченості.
[Автопортрет з палітрою. 1880, приватна колекція] На початку XX століття ця книга була дуже популярна в Росії, а найвідомішою прихильницею творчості і особи Башкірцевої була Марина Цветаєва, що в молодості переписувалася з матір'ю Башкірцевої (померла в 1920-х роках) і присвятила пам'яті Башкірцевої свою першу збірку віршів «Вечірній альбом». Марія Башкірцева, звичайно, щира в щоденнику, вона малює себе такою, яка вона є. Її не можна назвати талановитою, обдарованність — ось її блиск. Але жахливий егоїзм під блискучою прекрасною зовнішністю. Якщо дати прочитати цю книгу ченцеві, він скаже: „Заблудша, нещасна душа“ — і, мабуть, буде правий. Гірко бачити, як захоплюються у наш час подібними книгами.
У 1980-х роках в Національній бібліотеці був виявлений оригінальний текст щоденника, що раніше вважався втраченим. При його вивченні виявилося, що велика частина щоденника Башкірцевої невідома публіці, а вже опублікована містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі і рік народження художниці), внесених сім'єю, що не бажала оголошення своїх сімейних таємниць. Нині йде публікація повного тексту щоденника французькою мовою, а також його англійського перекладу (доступна перша частина під назвою «I Am the Most Interesting Book of All». Очікується також вихід другої частини англійського перекладу під робочою назвою «Gloria Cupiditas»). Повне видання по-новому розкриває особу Башкірцевої, а також освітлює життя епохи.
[М. Башкірцева. В ательє. Зберігається у Дніпропетровську] Оригінальні роботи Башкірцевої нині є рідкістю, з огляду на те, що велика їх частина загинула під час Другої світової війни при бомбардуванні Гавронців. Картини Башкірцевої, з домінуючими в них фігурами-уособленнями, вирішені у дусі символізму, подібно до Дощової парасольки (1883, Російський музей, Петербург), де простий мотив дівчинки під парасолькою виглядає як буденна таємниця, Весні (1884, там же), спорідненій поетичним селянським творам Бастьєн-Лепажа, або Голої, такої, що сидить верхи на стільці напроти скелета (1880-і роки, музей д"Орсе, Париж). Наївно-гордим чистолюбством вражає Автопортрет з палітрою і арфою (1883, Художній музей, Ніцца). Також Башкірцева виступала як скульптор (Навзікая, 1882, музей д"Орсе, Париж).
Серед її поклонників були Гі де Мопассан, що безуспішно добивався її любові. До цього ж періоду (1884) відноситься її відоме листування з ним і близьке знайомство із знаменитим французьким художником Бастьєн-Лепажем.
Останні роки життя вона важко хворіє на туберкульоз. Померла Башкірцева від туберкульозу у віці 26 років в Парижі 31 жовтня 1884 р. Ховали Марію в білому одязі, труну в білому оксамиті серед білих квітів везли на білій колісниці шестеро білих коней. Дівчину з полтавського села поховали на паризькому цвинтарі Пассі, далеко від землі, що народила її й обдарувала непересічним талантом. Рік потому в Парижі відкрилася виставка, на якій було представлено 150 картин, малюнків і скульптур М. Башкірцевої. Виставка зібрала тисячі відвідувачів; про неї написали усі газети. Критика порівнювала талант молодої художниці зі спалахом яскравої зірки, що згоріла в одну мить. Ім'я Марії Башкірцевої стало знаменитим. Мавзолей Марії Башкірцевої, побудований Емілем Бастьєн-Лепажем, братом художника і знаменитим французьким скульптором, є також місцем поховання багатьох інших членів сім'ї Башкірцевих-Бабаніних. Там же зберігаються деякі картини Башкірцевої, зокрема одна з останніх робіт «Святі дружини».
Бібліотека підготувала книжкову виставку "Яскрава зіронька Марія" і тематичний список "Світло далекої зірки".
