20 листопада 2014

Бо можна плоть потлілу воскресити,

а душу, душу винищену – ні!

(Василь Барка)

Тоталітаризм – це система насильницького політичного панування, що характеризується повним підкоренням суспільства, його економічного, соціального, ідеологічного і, навіть, повсякденного життя владою пануючої еліти, організованої у військово-бюрократичний апарат.

Для тоталітарних режимів характерна наявність ідеології, тобто комплексу ідей, що обґрунтовують право цих режимів на панування в усіх сферах суспільного життя. Оскільки тоталітарний режим вважає себе втіленням і істини, і блага, то будь-яка інша думка, будь-яке інакомислення розглядаються як зло, що підлягає знищенню. В політичній сфері цьому відповідає монополізація влади. Влада опиняється в руках однієї партії, а сама партія – під владою одного лідера – вождя, фюрера, дуче. Відбувається об’єднання правлячої партії з державним апаратом, забороняються всі інші політичні партії та суспільні організації, не підпорядковані правлячій партії, різко зменшується роль права, закону. Збереження й зміцнення тоталітарного режиму неможливе без насильства, тому для нього характерне використання терору, як засобу внутрішньої політики. Отже, сталінський і гітлерівський режими – типові приклади тоталітаризму.

Через реалізацію людиноненависницьких доктрин було злонавмисно приречено на смерть стільки беззахисних людей, що це справедливо накладає на ХХ ст. тавро мегасмерті. Вину за більшість політично мотивованих вбивств несуть четверо: Гітлер, Ленін, Сталін, Мао. Кожен з них втілював доктрину, згідно з якою фізичне знищення не лише особистих противників, а й цілих категорій людей, яких визначали за расовою чи класовою належністю, вважалося корисним для суспільства.

З вини Леніна, який керував масовими екзекуціями під час громадянської війни і після неї, розпочав масові вбивства в ГУЛАГу і з жорстокою байдужістю влаштував голодомори, загинуло близько 6-8 млн. людей. Згодом це число майже потроїв Сталін. Згідно з мінімальними оцінками він знищив не менше як 20 млн., можливо, навіть 25 млн. людей. З них тільки у 1937-38 рр. було розстріляно 1 млн. і ще 2 млн. померли у таборах. Крім того, 1 млн. було страчено у попередній період сталінського керівництва.

Декілька мільйонів радянських людей померли під час колективізації і штучного голодомору 1930-х років (зокрема, як мінімум 5 млн. українців стали жертвами голодомору 1932-1933 рр., а близько 1,2 млн. українських селян померли в таборах).

Близько 1 млн. військовополонених (німці, японці, румуни, угорці, фіни, італійці, поляки (з 180 тис. вижило 40 тис.) загинуло у сталінських таборах.

Після 1945 р. сталінські методи використовувались по всій Східній Європі. У кожній маріонетковій державі було створено концтабори, насправді – табори знищення, в яких прирікали на смерть ворогів нового режиму. Так загинули десятки тисяч людей.

Там, де активний опір утвердженню комунізму був найсильніший, як, скажімо, в Західній Україні, Польщі, Литві і в частині Югославії, здійснювалися масові вбивства, а після цього – широкомасштабна депортація місцевого населення, підозрюваного у допомозі Опору. Тільки-но Радянська Армія витіснила німців з Польщі, як НКВС та його комуністичні маріонетки виявили особливу жорстокість у знищенні польського антинацистського підпілля, оскільки під час Другої світової війни воно було найорганізованішим рухом Опору в Європі і могло стати загрозливим бар’єром на шляху комуністичного правління.

Оскверненням моралі є те, що після масштабного викриття сталінських злодіянь у колишньому радянському блоці не постав перед судом за вчинені злочини жоден функціонер сталінської таємної поліції, начальник концтабору, кат чи виконавець вироків. Тим часом і до сьогодні колишні нацистські військові злочинці зазнають покарання за скоєне проти людства.

У читальній залі №2 розміщено книжкову виставку "Тоталітарна спадщина" яка розкриває злочинну сутність тоталітарного режиму часів СРСР.