15 жовтня 2014

Лєрмонтов прагнув у своїм житті бути як той бентежний парус,

що прагне бурі проти затхлості й убозтва духовного життя

сатрапівсько-миколаївської Росії.

А. Малишко

«Велика, превелика радість» —таким було враження Тараса Шевченка від знайомства з поезією Лєрмонтова. Михайла Лєрмонтова недаремно порівнюють із Пушкіним. Такий же геніальний, як і його старший сучасник, він став його правонаступником, новим володарем дум свого покоління. Геніальні російські поети, втім, не були між собою схожими.

Російський письменник «срібного віку» Дмитро Мережковський писав: «Пушкін — денне, Лєрмонтов — нічне світило російської поезії. Вся вона між ними коливається, як між двома полюсами — спогляданням і дією. Споглядання, відсторонення від дії для Пушкіна — порятунок, для Лєрмонтова — загибель поета...» Якщо пафос пушкінської поезії вражає сонячними барвами оптимізму, янгольської листоти, душевної рівноваги та^покою, то лермон-товська поезія асоціюється з місячним сяйвом нічної стихії, яка навіює  почуття трагічної самотності,  песимізму, зневіри. На вустах героїв Лєрмонтова грає вічна усмішка диявольської непокори, улюблений образ поета — бунтівний  демон, володар ночі, самотній вигнанець, чимось схожий на нього самого. «Демоном російської літератури» називав  Лєрмонтова Федір Достоєвський.

Творчість Михайла Лєрмонтова тривала всього 13 років, з 1828 по 1841 р., але цього часу йому цілком вистачило, щоб посісти одне з чільних місць у російській літературі. Визначний російський поет, прозаїк, драматург, представник романтичної і реалістичної літератури, Лєрмонтов, не доживши до 27 років, написав близько 500 віршових творів, близько 30 поем, 6 драматичних творів та один з найвідомі-ших романів російської літератури — «Герой нашого часу».

Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку присвячену 200-літтю з дня народження Михайла Лєрмонтова "Бентежний парус російської поезії".