06 червня 2014

Свято Трійці, після Різдва та Великодня, - одне з найшанованіших свят в Україні. Його ще називають П`ятдесятницею, адже Трійця відзначається на 50-й день після Великодня. Назва «Зелені свята» дуже стародавня, в її основі лежить культ дерева, культ квітів. Зі святами пов`язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї.

Останню суботу перед Трійцею називають «зеленою» або «клечальною». Цього ранку дівчата, діти та молодиці йшли в гаї, на луки збирати зілля: чебрець, полин, любисток, васильки, материнку, м`яту, а ввечері квітчали хати гіллям клена, липи, ясена. На зелені свята мали бути замайовані хата, кожний куточок подвір`я, стайні, обори, пасіка, ворота. Долівку в хаті встеляли чебрецем, полином, лепехою, букети з чебрецю, м`яти, волошок ставили на підвіконні, за ікони клали також квіти, навіть попід стріху на дворі застромлювали лепеху, папороть, клечання. Селяни вірили, що в клечанні ховаються душі померлих родичів, що були вони святими, тому вбирали оселю і подвір`я і цим самим освячували своє обійстя, очищали його від усіх злих сил. Троїцьку клечальну зелень зберігали й згодом використовували для приготування лікувального купелю.

Клечальна субота належить до поминальних. Цього дня колись влаштовували на могилах тризни та правили в церкві панахиди. Душі померлих поминають саме під час Зелених свят, адже в цей період починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями під час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі. Покійні предки - це постійні охоронці свого роду, які здатні впливати на врожай і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.

У неділю зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви, яка в цей день також була пишно оздоблена гіллям дерев і квітами. Після церкви дівчата і хлопці йшли в ліс, де відбувалися ігри, хороводи, співи, жарти. Дівчата вибирали з довгим і тонким гіллям берізки і на самому дереві з того тонкого гілля завивали вінки і співали:

...Ой зав`ю вінки та на всі святки, Ой на всі святки, на всі празники...

Хлопці обережно відламували їх, давали дівчатам, а ті несли вінки з піснями додому, щоб ввечері пустити їх на воду. В кого вінок не пов`яне, тій судилося довго жити. Чий попливе - та щастя матиме, чий потоне - біду. Після пускання вінків на воду збиралися хлопці і дівчата на вигоні, співали. У цей день і ввечері ходили групами, бо боялися русалок, які виходили з води і гуртом справляли своє свято. За народними віруваннями, вони піснями чарували дівчат та хлопців, щоб залоскотати і затягти у річку. Тому на русалчиному тижні не можна купатися в річці, хіба що попередньо кинувши у воду полин та любисток.

У давнину на Зелені свята населення урочисто йшло «на ниви», діти й дорослі здіймали галас: били в калатала, дзвонили, співали, щоб «вигнати з поля злі сили». Старійшина села кропив жита свяченою водою. Тепер важко уявити цілком те давнє свято, бо до наших днів дійшли тільки уривки його.

Ще був звичай на третій день свят освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки). Після церковної літургії селяни йшли хресним ходом до криниць, щоб окропити їх свяченою водою. Спочатку священик освячував громадську криницю, а потім - власні. Господарі, які хотіли позбавитися «нечистої сили в хаті», виставляли біля воріт стіл, накривали його скатертиною і клали хліб-сіль. Відчитавши молитву, священик заходив до хати, скроплював стіни, а потім усі будівлі, «щоб русалки не тривожили обійстя».

Згідно з християнськими уявленнями Трійця - це три обличчя Бога: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Християнське троїцьке свято встановлене в пам`ять зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорили, переповідаючи священикам вчення Христа. А на місці зішестя був збудований перший християнський храм. З того часу Трійця вважається днем народження християнської церкви. Згідно з іншою легендою, саме на Трійцю Бог створив землю та прикрасив її зеленню.

Хоч Зелені свята пов`язані з теплою погодою, але в народі застерігали: «До Святого Духа не кидай кожуха». Та що б там не було, а Зелені свята таки відчиняли ворота красному літу. «Трійця, - казали, - трьома святами багата: квітами, травами і рум`яним літом».

Чому у технічно-комп`ютерну епоху це свято хвилює нас так само, як і наших далеких прародичів? Чи не тому, що в ці червневі дні кожне зіллячко напоєне сонцем і теплом, сповнене жагою жити й родити, цвітуть жита і буяють квіти? Природа, сягнувши в червні зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне, невмируще. І кожне людське серце в унісон з природою переймається цією вірою. У ці свята ми вдовольняємо одвічну потребу людської душі - спілкуватися з живою природою.

Нехай цього дня у кожній оселі буде святково й зелено, і в кожній душі - радісно й сонячно!

Запрошуємо до абонементу наукової літератури переглянути книжкову виставку "У зелені свята – празник Трійці святої".