23 квітня 2014

Ві́льям Шекспі́р[1] (англ. William Shakespeare, хрещений 26 квітня 1564, дата народження невідома, Стретфорд-на-Ейвоні — 23 квітня (3 травня) 1616, Стретфорд-на-Ейвоні) — англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один з найвідоміших драматургів світу, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом всіх часів.

Народився Вільям у сім'ї торгівця шкірою Джона Шекспіра. Точна дата цієї події невідома, але за церковними записами достеменно відомо, що хрещений він був тут же, у Стратфорді, 26 квітня 1564 року, а три дні - типовий для того часу термін між народженням і хрещенням. Тому днем народження Шекспіра прийнято вважати також 23 квітня, але року 1564-го.

Брак біографічних даних про життя Шекспіра пояснюється незнатністю походження майбутнього драматурга і малим статком його родини - в 1569 році бізнес батька почав занепадати і він опинився на грані банкрутства, у 16 років - Уільям залишив школу, де вивчав, зокрема, латинь і класичну літературу, у 18 - одружився з Енн Хетуей, старшою від нього на 8 років, а у 21 рік - вже був батьком трьох дітей. Гамнет, єдиний син Уільяма, помер у віці 11-и років, а Енн пережила чоловіка на 7 років. Нема ніяких точних відомостей про період з 1585 року (народження двійні) і початком 1590-х років, коли Шекспір став відомим у Лондоні як драматург, - чутки приписують йому участь у бродячих театральних трупах, службу в армії і роботу учителем.

Перша згадка про Шекспіра у Лондоні стосується 1592 року - модний тоді драматург Роберт Грін назвав його "вороною, що рядиться в наше пір'я". У 1593 році опубліковано перший вірш Шекспіра - "Венера і Адоніс", наступного - п'єси "Річард III", "Комедія помилок", "Приборкання непокірної"; цього ж року він став актором і автором театру лорда Чемберлена, котрий набуває великої популярності в Лондоні завдяки грі видатного актора того часу Річарда Барбеджа і п'єсам самого Шекспіра.

 

У 1596-у з'являються "Ромео і Джульєтта", "Річард II", "Сон літньої ночі", а вже через три роки, після написання своєї "історичної серії" Шекспір стає співвласником лондонського театру "Глобус", основним її автором і актором. До 1606-го року з-під пера Шекспіра виходять трагедії "Юлій Цезар", "Гамлет", "Отелло", "Король Лір", "Макбет".

Після смерті у березні 1603 року королеви Єлизавети англійський трон переходить до Якова І, котрий видає патент, за яким "бере театр під своє покровительство", а всю акторську трупу оголошує "слугами короля". З 1606 року починається останній період творчості Шекспіра, який закінчується в 1613 році від'їздом до Стратфорда. У цей час написані трагедії на античні сюжети ("Антоній і Клеопатра"), романтичні п'єси ("Зимова казка"), опубліковано 154 сонета, написаних найімовірніше в 1590-х роках.

Причиною від'їзду Шекспіра з Лондону була хвороба; у березні 1616 року він написав заповіт і помер 23 квітня 1616 року.

За життя Шекспіра його твори зібрані не були - окремо друкувались поеми, деякі п'єси, збірник сонетів і лише по смерті драматурга зусиллями його друзів-акторів вийшло перше повне видання його творів, до якого увійшло 36 п'єс, 18 з яких раніше взагалі не публікувлись. Сьогодні, більш ніж через 450 років після його смерті, Уільям Шекспір сприймається як геній світового масштабу. Його п'єси й досі входять до репертуарів театрів, екранізуються і перевидаються мільйонними тиражами на багатьох мовах світу.

До 450-річчя від дня народження Вільяма Шекспіра бібліотекою підготовлено тематичний список "Шекспірівське слово у вирій летить".