05 лютого 2014
У лютому 2014 року виповнюється 400 років від початку першого гетьманства Петра Сагайдачного (кошового отамана, гетьмана запорізького козацтва, гетьмана України).
Народився П. Сагайдачний близько 1550 року (точної дати історикам з'ясувати не вдалося) в селі Кульчицях, поблизу Самбора, на Львівщині. Помер 10 квітня 1622 року і похований у Києво-Братському монастирі.
Гетьман Петро Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) - один з найславетніших і найталановитіших козацьких вождів та полководців, що з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і на дипломатичних теренах.
Петро Сагайдачний походив з українського аристократичного роду, який навіть мав свій герб. Завдяки батькові, він отримав чудову освіту: спочатку в Галичині, а згодом - в елітарній Острозькій академії на Волині.
Скінчивши академію, майбутній полководець певний час служив канцеляристом у якогось київського шляхтича. Одначе досить скоро відчув, що це не його стихія. Судячи з усього, Сагайдачний був природженим воїном, який досить швидко опанував військову науку і став справжнім професіоналом.
Під час свого гетьманства Петро Сагайдачний провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські ватаги козаків у регулярне військо, усунув із ужитку елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини не рідко карав смертною карою. Спрямувавши всю свою енергію і знання на боротьбу з Туреччиною та Кримським ханством, Сагайдачний усвідомлював необхідність боротьби й проти Речі Посполитої, але розумів, що виступати проти неї ще не на часі. Гетьман Сагайдачний, «політик великий і справжній», як називали його сучасники, не йшов на відкриту політичну конфронтацію з Варшавою, а використовував дипломатію для досягнення своєї мети.
Прикладом його дипломатичних навичок може служити несподіваний, на фоні майже стовідсоткової перемоги, відхід з поля бою під Москвою, в який він вступив за домовленістю з польським королем. Деякі з істориків різко розкритикували несподіване миролюбство гетьмана Сагайдачного до Москви. Але він не вірив у дружбу Москви та добре розумів, що доля українського народу, всього козацтва і Січі залежать у першу чергу від Польщі і Московської держави. Своїм відходом він послабив одночасно двох лютіших ворогів України та водночас виконав обіцянку перед польським королем щодо участі у поході на Москву.
Після закінчення походу на Москву гетьман Сагайдачний разом із 20 тисячним козацьким військом вирушило на Київ. В Києві Сагайдачного було проголошено Гетьманом над Київською Україною та Гетьманом всього війська Запорозького.
В Києві Сагайдачний проявив себе вже в якості справжнього державного діяча. Згуртувавши навколо себе групу церковних діячів-галичан, він заснував друкарню, яка вже наступного року випустила у світ першу книжку. З його ініціативи в Києві було утворене Київське українське братство, що мало гуртувати в своїх лавах свідомі національні сили. На той час таке братство вже існувало у Львові, і це дуже допомагало українській громаді протистояти польській експансії. Відомо, що одним з перших членів Київського братства став сам Сагайдачний. Слідом за ним туди записалося все запорізьке козацтво, що було неординарним явищем і дістало серйозний політичний резонанс.
Помер гетьман України Сагайдачний 10 квітня 1622 року і похований у Києво-Братському монастирі. Майже все своє майно і маєтності він заповідав Київській та Львівській братським школам, що теж слід сприймати, як мудрий приклад для його наступників, для всіх заможних в Україні сущих.
В особі гетьмана Петра Сагайдачного український народ має видатного полководця і політичного діяча світової величі.
Бібліотека підготувала тематичний список "Славний лицар Петро Конашевич-Сагайдачний".
