25 липня 2026

Іван Михайлович Дзюба (26 липня 1931, с. Миколаївка, Ольгинський район, нині Волноваський район, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 22 лютого 2022, Київ, Україна) — український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, активний учасник руху за незалежність України, дисидент.

У молодості був одним із активних учасників київського Клубу творчої молоді. На прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» організував акцію протесту проти арештів української творчої молоді. Видав памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якому з комуністичних позицій критикував політику русифікації. За свою громадську діяльність зазнав репресій: кілька разів його звільняли з роботи, під час репресій 1972 року він потрапив за ґрати. У кінці 1980-х років став одним із засновників політичної партії Народний рух України. Другий Міністр культури України (1992—1994).

Герой України (2001), кавалер ордену Свободи (2009), кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (2022), лавреат Державної Премії ім. Тараса Шевченка (1991) та премії ім. О. Білецького у галузі літературно-художньої критики (1987), академік НАН України, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—2001), керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України[1], член Ради конкурентоспроможності України. Співголова Головної редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України». Радник Президії Національної академії наук України[3]. Головний редактор журналу «Сучасність» (у 1990-х роках), редактор відділу перекладної літератури видавництва «Дніпро» (у 1969—1972 роках), член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «ЄвроАтлантика» тощо.

Запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкову виставку.