21 березня 2026
Поезія – це музика душі.
Це ніжні струни, що у серці грають.
Це писані не розумом вірші,
Здається, кращого у світі цім немає…
Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Поезія єднає. Справжня поезія – безсмертна. Щоб висловити подяку всім поетам на Землі, щороку 21 березня людство відзначає Всесвітній день поезії.
У середині 30-х років американська поетеса Тесу Уебб виступила з ініціативою установити свято поезії. Спочатку вона запропонувала відзначати Всесвітній день поезії 15 жовтня, в день народження великого мислителя, філософа і поета Вергілія. США і країни Європи охоче підтримали цю ідею і щорічно, до 1999 року, люди у всьому світі влаштовували маленькі неофіційні урочистості, оскільки 15 жовтня не було зафіксовано у календарі пам’ятних днів.
Усе змінилося 15 листопада 1999 року. На 30-й конференції ЮНЕСКО вирішило прийняти резолюцію про заснування 21 березня як Міжнародного дня поезії. Його головною ідеєю було нагадувати людям про найбільшу місію і безцінний внесок літературної творчості в культурне життя людства. Уже в наступному році Всесвітній день поезії вперше, вже офіційно, святкували в Парижі. Сьогодні це свято відзначають у всіх куточках планети: поети об’єднуються, влаштовують літературні вечори, декламують вірші на вулицях міст і з гордістю заявляють про себе.
Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з’явився 2004 року.
Вважається, що найперші вірші були написані задовго до нашої ери, понад 4 тисячі років тому. Початок поетичної мови сягає корінням в Античність і продовжується до сьогодні. Гомерівські «Іліада» та «Одіссея», «Божественна комедія» Данте, «Наука кохання» Публія Овідія, Вергілієва «Енеїда», «Оди» Квінта Горація Флакка, «Рубаї» Омара Хаяма…
Кожна нація має своїх поетів: у німців це – Йоґан Вольфган Ґете, Бертольд Брехт, Генріх Вагнер, Генріх Гейне, Герман Гессе, Пауль Флемінг, Фрідріх Шиллер та інші; у французів – Гійом Аполлінер, Шарль Бодлер, Артюр Рембо, Франсуа Війон, Віктор Гюго, Жен-Батист Руссо; в англійців – Вільям Шекспір, Джорж Ґордон Байрон, Шарлотта Бронте, Томас Стернз Еліот; Шотландія має Роберта Бернса; Америка гордиться Волт Вітменом; а українськими поетами є Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Леся Українка, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський, Євген Маланюк, Олександр Олесь, Борис Грінченко, Максим Рильський, Василь Cтус, Ліна Костенко, Сергій Жадан та багато інших.
Поезія змінюється з часом, відображаючи його дух, прагнення і мрії. З’являються нові модерні течії:
- символісти – П. Верлен, А. Рембо, C. Малларме (Франція), Г. д’Аннунціо (Італія), Е. Верхарн, М. Метерлінк (Бельгія), С. Георге, Ф. Ніцше (Німеччина), О. Уайльд (Англія), С. Пшибишевський, К. Пшерва-Тетмаєр (Польща), Ольга Кобилянська, Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Микола Яцків, Дмитро Загул, Микола Євшан, Григорій Чупринка (Україна);
- футуристи – Філіппо Томмазо Марінетті (Італія); Михайль Семенко, Майк Йогансен, В. Поліщук, Ю. Шпол (М. Яловий), Ю. Яновський, М. Бажан, М. Терещенко, О. Слісаренко, О. Полторацький, Гео Шкурупій (Україна) та ін.;
- експресіоністи – Ернст Барлах, Ґотфрід Бенн, Йоганнес Бехер, Франц Кафка (Німеччина), Альфред Кубін, Райнер Марія Рільке (Австрія), Василь Стефаник (Україна) тощо;
- імпресіоністи – брати Жуль і Едмонд Гонкури, Еміль Золя, Поль Верлен (Франція), Кнут Гамсун (Норвегія), Томас Манн (Німеччина), Стефан Цвейг (Австрія), Єнс Петер Якобсен (Данія), Роберт Луїс Стівенсон (Шотландія), Михайло Коцюбинський, Bасиль Стефаника, Марко Черемшина, Микола Хвильовий (Україна);
- сюрреалісти – Філіп Супо, Робер Деснос, Трістан Тцара, Луї Арагон (Франція), Василь Хмелюк, Богдан-Ігор Антонич, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський (Україна).
Письменники відшукували нові смисли, експериментували з формою, рефлексували на час і утверджували для себе і для світу величне і прекрасне Слово.
Добрих поетів подарувало нам і наше Закарпаття. Це – Василь Довгович, Олександр Духнович, Олександр Павлович, Ірина Невицька, Василь Ґренджа-Донський, Зореслав, Федір Потушняк, Іван Ірлявський, Петро Скунць, Дмитро Кремінь та багато інших. Твори їх добре відомі в Закарпатті та поза його межами. Сьогодні Закарпатська організація Національної спілки письменників України нараховує близько сорока дійсних членів. Очолює її Василь Кузан. Серед активних членів Спілки доцент кафедри теорії і методики професійної освіти та інноваційних технологій Лідія Ходанич. Плідно працюють в царині письменства доцент цієї ж кафедри Михайло Басараб і професор Роман Офіцинський.
Вірші, написані понад сто чи тисяча років тому, захоплюють і нині кожного, хто має чутливе серце. Слід відзначити, що сучасні українські виконавці та музиканти з кожним роком все більше цікавляться українською поезією, і все частіше, прогулюючись вулицями, можна почути такі знайомі віршовані рядки, покладені на музику. Глибина цих слів зачіпає душу, а вдала музична інтерпретація змушує відчути відомі тести по-новому. Є багато сучасних українських пісень, в основу яких покладено поезію знаменитих українських поетів – Івана Франка, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Василя Стуса, Павла Тичини та інших. Ось деякі із них:
- Brutto – «Вечірнє сонце» (на слова Ліни Костенко)
- Kozak System – «Не моя» (на слова Василя Симоненка)
- Сестри Тельнюк – «Арфами, арфами» (на слова Павла Тичини)
- Сергій Василюк – «У цьому полі синьому як льон» (на слова Василя Стуса)
- Один в каное – «Човен» (на слова Івана Франка)
- Океан Ельзи – «В очах твоїх я небо бачу», (Богдан Лепкий)
- KOZAK SYSTEM – «Коли Вона», (Сергій Жадан)
- Плач Єремії – «Вона», (Кость Москалець)
- Jamala – «Неандертальці», (Ліна Костенко)
- Pianoboy – «Літак», (Микола Вінграновський)
