23 листопада 2023
Марія Костянтинівна Башкирцева, або Башкірцева (23 листопада 1858, Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія — 31 жовтня 1884, Париж) — українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; скульпторка та письменниця: біографка, авторка знаменитого «Щоденника».
Народилася в українському селі Гавронці Полтавської губернії, Російської імперії.
Батько, Костянтин Башкирцев, — син генерала Павла Григоровича Башкирцева, учасника війни 1812 року, був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії. Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника — аристократа, бібліофіла, англомана і поціновувача мистецтв.
Дитинство пройшло в селі Черняківка, нині Полтавського району, Полтавської області, названому на честь власника села полковника Черняка. Щороку в Черняківці проводиться обласне мистецьке свято «Маріїна долина» на честь Башкирцевої. У приміщенні школи відкрито музей.
У 1870 родина виїхала за кордон.
Навчалася живопису в паризькій Академії Жуліана.
Через тогочасний політичний режим Башкирцева так і не змогла повернутись в Україну, хоч завжди цього прагнула.
Хворіла на туберкульоз, померла у віці 25 років. Похована в Парижі.
Українка за походженням, вона стала визначною постаттю найперше французького мистецтва.
Як художниця формувалась під впливом творчості живописця Ж. Бастьєн-Лепажа. Талант Башкирцевої помітили одразу. Її роботи завойовували численні медалі та призи на виставках, у захваті від неї були французькі газети та журнали. Творчість Башкирцевої високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. 1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.
Є майстринею жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів. Світ картин Башкирцевої — це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.
Після смерті мисткині деякі її роботи закупили музеї, як-от Люксембурзький[en], частина робіт залишилась у Луврі. Сьогодні оригінали картин Башкирцевої є рідкістю: більша їх частина загинула під час Другої світової війни.
Крім візуального мистецтва, Башкирцева є авторкою гучно відомого європейській авдиторії «Щоденника» (1873—1884). Так, наприклад, Жульєт Бінош захоплювалась твором і мріяла зіграти Башкирцеву на початку акторської кар'єри.
Почала писати щоденник приблизно з 13 років французькою. Його описують як «разюче сучасний психологічний автопортрет молодого обдарованого розуму в процесі розвитку»[2] [Архівовано 2 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Щоденник також містить майже новелістичний опис європейської буржуазії кінця ХІХ століття. Наскрізною темою в щоденнику є глибоке бажання досягти слави, що підсилюється все більшим побоюванням того, що перебіжні хвороби Башкірцевої можуть виявитися туберкульозом. Наприкінці життя, згадуючи свою сімейну історію, вона пише: «Якщо я не помру молодою, я сподіваюся жити як велика художниця; але якщо я помру молодою, я маю намір мати свій щоденник, який не може бути нецікавим, опублікованим»[9].
Щоденник, вперше опублікований у 1887, був другим виданим у Франції щоденником жінки. Публікація миттєво здобула успіх, не в останню чергу через те, що її космополітичний конфесійний стиль був помітним відходом від споглядальних, містичних щоденників письменниці Ежені де Герен, виданих у 1862.
На сторінках твору розкрито глибину розмови з собою людини, яка бажає не втратити жодної хвилини життя. Оповідь відверта та щира, не відкидаючи бажання бути опублікованою.
Щоденник Башкирцевої цікавий вже з перших рядків, у ньому розкрито внутрішній світ людини: діалоги між доброю і злою сторонами, глибину любові.
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Парижанка з-під Диканьки - Марія Башкирцева".
