29 вересня 2023

Проспер Меріме (англ. Prosper Mérimée; *28 вересня 1803, Париж, Франція — †23 вересня 1870) — французький драматург, новеліст, історик, етнограф і романіст, сенатор (1853). Одним із найвідоміших його творів є новела «Кармен», на основі якої Жорж Бізе написав однойменну оперу.

Творчість Меріме збігається з періодом взаємодії в літературі романтизму та реалізму. З одного боку, письменник залишається в колі ідей, тем та образів романтизму, з іншого — дивиться на них з відстані та підриває романтичний світогляд зсередини.

Новела була улюбленою формою творчості Меріме. У 1833 р. Меріме опублікував книгу «Мозаїка». Найвідоміші новели були створені в період з 1834 по 1845 роки. Всесвітня слава новели «Кармен» (написаної 1845 р.) почалася в 1875 році, коли Ж. Бізе поставив однойменну оперу, яка з тріумфом продовжує своє життя на всіх оперних сценах світу. Задум новели виник під час подорожі Меріме до Іспанії в 1830 році. Там він зустрів прототип жіночого образу — циганку Карменсіту. Перш ніж розпочати твір, письменник здійснив велику дослідницьку роботу. Він вивчав наукові праці про циган, мову цього народу. Усі ці зусилля мали на меті забезпечити правдивість «місцевого колориту» та іспанського характеру, який зображений у новелі. У цьому виявляється подвійне ставлення Меріме до романтичних тем — він не відмовляється від них, але критично їх перевіряє.

Проспер Меріме виявляв великий інтерес до визвольної війни українського народу, займаючись насамперед історією запорозького козацтва, а також її популяризацією в провідних французьких виданнях, як-от «Огляд двох світів» («Revue des Deux Mondes»), «Всесвітній порадник» («Moniteur universel») тощо. Називав українських козаків «історичним народом», а Запорозьку Січ — «республікою запорожців». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував себе «козаком»[6]. Публікації Меріме стали підсумковими у французькій історіографії України за два попередні століття.

Звичаї, побут, військова діяльність українських козаків відтворив у своїй п'єсі «Перші кроки авантюрника» (1852). Важливу віху в наукових розробках Меріме позначила праця «Козаки України та їхні останні гетьмани» (Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans) (1854), в якій висвітлено суспільний устрій запорожців, їх роль в історії України, Росії й Польщі, діяльність Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.

Згодом 1863 року Меріме опублікував спочатку у часописі «Журнал учених» («Journal des Savants»), а потім у 1865 році у книзі «Козаки минувшини» («Les Cosaques d'autrefois») есе «Богдан Хмельницький» (Bogdan Chmielnicki), написаний переважно на матеріалах однойменної монографії Миколи Костомарова. Високо оцінюючи в ній політичний і військовий талант гетьмана, Меріме поставив у заслугу «цьому великому мужу» те, що він «зумів затримати Україну вільною від іноземного ярма впродовж десяти років». Після згаданого перевидання есе про Хмельницького у книзі «Козаки минувшини», 1869 року Сенат Франції навіть розглянув петицію про запровадження вивчення української історії у французьких школах.

Меріме володів українською мовою, приятелював з Марком Вовчком та навіть робив спроби перекладу її творів, зокрема оповідання «Козачка».

Запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкову виставку "Творчий шлях Проспера Меріме".