12 серпня 2023
Григорій Семенович Левченко (12 серпня 1933, Грабарівка — 24 вересня 2022, Полтава) — український хоровий диригент, композитор і педагог, заслужений діяч мистецтв України, професор ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Засновник та керівник українського народного хору «Калина».
Український хоровий диригент, викладач музичних дисциплін Григорій Левченко народився 12 серпня 1933 р. у селі Грабарівці Пирятинського району Полтавської області.
Закінчив хормейстерський відділ Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка (1960р.) та Ленінградську Вищу профспілкову школу культури (1968р.). З 1979 р. працював у Полтавському педагогічному інституті (нині університеті) на посадах художнього керівника українського народного хору «Калина», старшого викладача (1981–1987), доцента (1987–1992), професора (з 1992), завідувача кафедри музики і співів (1982–2004), з 2004 року – професора кафедри музики.
Творча діяльність митця охоплює науково–методичний, фольклорно–пошуковий, композиторський, педагогічно–виховний, концертний напрямки. Наукові інтереси Григорія Семеновича зосереджувалися на питаннях естетичного виховання студентів. Маестро опублікував понад 80 наукових праць, серед них: «До вершин духовності», «Роль музики в моральному формуванні майбутнього вчителя початкових класів», «Українська народна пісня як джерело збагачення словникового запасу молодших школярів», «Народна пісня у навчальному репертуарі студентів», «Тривожусь за народну пісню», художньо – методичні нариси «Спогади, роздуми, погляди, поради» та ін. Основою музичного матеріалу всіх видань є українські народні пісні, записані фольклористами Полтавщини, у тому числі і Г. С. Левченком, а також народні пісні в його обробках та авторські твори. Серед авторських творів особливу увагу привертають пісні, написані на народні слова: «Ой гай, мати, гай», «Посіяла василечків», «Народна симфонія», а також: «Од села до села» на слова Т. Г. Шевченка, «Земле рідна моя» на слова Марії Бойко, «Буду милого ждать» на слова Андрія Пашка, «Червона калина – полтавська земля» та «Гільце» на власні слова; серед обробок великою популярністю користуються: віночок українських народних пісень «Українська фантазія», вокально–хореографічні композиції «Весілля» та «На вечірці», українські народні пісні «На козака пригодонька», «Їхав козак за Дунай», «Та нема гірш нікому», «Ой у лузі зозуля кувала», «Ой за гаєм зелененьким», «Стоїть гора високая» на вірші Леоніда Глібова, хорова версія фрагменту концерту для фортепіано з оркестром Сергія Шевченка «Ой у лузі та ще й при березі».
За багаторічну викладацьку та творчу діяльність Г. С. Левченко має ряд нагород та відзнак: Заслужений працівник культури України (1969 р.), Заслужений діяч мистецтв України (1981 р.), Вища відзнака Фонду Міжнародних премій імені академіка М. А. Касьяна — орден Миколи Чудотворця за визначний вклад у примноження добра на землі (1997 р.), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999 р.), Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2004 р.), Відзнака Міністерства освіти і науки України — знак «Петро Могила» (2007 р.), тричі відзначався знаками «Відмінник освіти України», Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009 р.) та багато ін.
Ім’я Г. С. Левченка занесено до книги «Митці України» (Київ, 1994),
енциклопедичного словника «Їм крила дала Пирятинщина» (Пирятин, 2000), до книги «Імена України» (Київ, 2002), до другого випуску довідково – біографічного видання «Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки» (Київ, 2004) та до біографічного довідника «International Who’s Who in Music and Musicians´ Directory» (Cambridge: The International Biographical Center, 1996), який видається в Англії з 1936 р.
Григорій Семенович щедро ділився своїми знаннями із молоддю, вихованці Маестро розліталися по всій Україні і несли в серці вогник любові й вдячності до Учителя, любові до Пісні, до народу. Розповідали, розповідають і будуть розповідати своїм учням, дітям, онукам і правнукам про Диво-майстра і Диво-людину, яка подарувала їм щастя співати, відчувати красу, віддавати її людям, навчила працювати з любов’ю, до забуття, до самозречення, відкрила секрет величі Людини і її безсмертя.
Співробітники бібліотеки підготували книжкову виставку "Душа в пісні, пісня в душі".
