13 березня 2023
Антон Семенович Макаренко (1 (13) березня 1888, Білопілля — 1 квітня 1939, Голіцино) — радянський педагог і письменник, один із засновників системи колективного дитячо-підліткового виховання. Макаренко передусім відомий як радянський соціальний педагог, якого вважають одним із найвидатніших педагогів світу; його теорія і методика виховання в колективі та теорія сімейного виховання, розроблені в 1920-ті роки в Україні, є предметом досліджень науковців (зокрема, макаренкознавців) з багатьох країн. Як письменник є автором низки російськомовних літературно-педагогічних творів.
Здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920–1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова).
У своїй педагогічній роботі Антон Макаренко виходив з такого положення: «Відповідальність перед дітьми — це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти — це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи».
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка найтісніше пов’язаний із ім’ям Антона Семеновича, оскільки саме йому пощастило стати alma mater цього видатного педагога 20-го століття. Такий статус зобов’язав нас розпочати тривалу роботу із систематизації та публікації всього величезного матеріалу, накопиченого світовим макаренкознавством.
Проект "Макаренкіана", який представлено на сайті нашої бібліотеки, є результатом багаторічних студій полтавської макаренкознавчої школи – однієї з найстаріших та найавторитетніших у світі. Основу представленого документального фонду складають як матеріали архіву науково-дослідної лабораторії А. С. Макаренка, що існувала в Полтавському педуніверситеті у 1985–2000 роках, зібрані її співробітниками (І.Ф. Кривоносом, Л.В.Крамущенко, Л.О. Савенковою, К.М. Ширяєвою, І.А. Андрійчук, М.М. Кулінічем, В.В. Зелюком, В.І. Бобрицькою, В.М. Ковтун, І.В. Седаковою, В.В. Орєховою), так і численні знахідки останніх років.
Все, що зроблене і написане Антоном Макаренком є надбанням не лише української, але, безперечно, загальносвітової педагогічної науки і практики. У той же час, феноменальний резонанс, викликаний його ідеями у багатьох, у тому числі досить віддалених регіонах планети, неодмінно ставить нас перед необхідністю розглядати постать Макаренка як явище не стільки педагогіки, скільки гуманістичної культури людства в цілому. Про нього писали і пишуть люди різних світоглядів і політичних орієнтацій, представники багатьох розділів науки, теоретичних напрямів, шкіл. Прискіпливий аналіз макаренківської спадщини ми знаходимо не лише на сторінках суто педагогічних досліджень – певну і іноді доволі глибоку традицію щодо цього мають психологія, соціологія, філософія, етика, естетика, логіка, філологічні, економічні і юридичні науки. Також не може не вражати величезний світовий наклад творів самого Макаренка, які видані десятками і десятками мов на усіх континентах.
Сьогодення відкриває нові можливості, а, відповідно, і перспективи вивчення педагогіки Макаренка, воно неодмінно та безпристрасно віддзеркалює її універсальний позачасовий виховний потенціал. Сучасні вітчизняні і не лише вітчизняні проблеми соціальної занедбаності дитинства, інтернаціональна педагогічна криза невблаганно повертають нас до педагогічних відкриттів, які зробив ще у 20-х роках минулого століття у полтавській провінції подвижник соціального виховання А. С. Макаренко.
