24 травня 2022

Михайло Панасович Стельмах (11 (24) травня 1912, Дяківці, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія — 27 вересня 1983, Київ, Українська РСР, СРСР) — український письменник, драматург, педагог, фольклорист. Член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР (з 29 березня 1978 року)[1], Герой Соціалістичної Праці (23.05.1972). Батько драматурга Ярослава Стельмаха. Депутат Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань.

Життя Михайла Стельмаха пройшло у творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець, майстер художнього слова, він усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність, працелюбство, його лагідну і поетичну душу.

Творив у жанрі соцреалізму. Писав вірші, але починаючи з 1940-их працює у прозовому жанрі. Автор поетичних книжок для дітей. Одним із перших у післявоєнній художній літературі порушив проблему Голоду 1932–1933 років та боротьби ОУН-УПА проти СРСР.

Ще одна заслуга Стельмаха — перша публічна розмова про факт «незрозумілого» голоду 1932-33 в Україні у глухі брежнєвські часи. У творі «Чотири броди» (1978) С. примушує українське суспільство згадати про жертв Голодомору, вказує на відвертих колаборантів (Магазник), які брали участь в організації штучного голоду на селі. Разом з романом «Правда і кривда», творчість С. у 1960-70-их рр. схарактеризована критиками як «політична»! (Леонід Новиченко, 1988). А ще С. був фронтовиком і особисто сміливою людиною. Мабуть тільки він міг написати 1973 некролог у київській пресі пам’яті українського поета, в’язня ГУЛАГ СРСР Олеся Журбу.

Як поет друкується з 1936. У 1941 з’явилася перша поетична збірка «Добрий ранок». У роки війни вийшли збірки «За ясні зорі», «Провесінь». Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.

На абонементі художньої літератури представлено книжкову виставку "Світ правди і краси Михайла Стельмаха".