01 лютого 2022
Євген Филимонович Маланюк (20 січня (1 лютого) 1897, Новоархангельськ — 16 лютого 1968, Нью-Йорк) — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
Творча спадщина поета, визнаного за українського клясика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки:
- Обранні вірші у збірці «Озимина. Альманах трьох: Євген (Евген) Маланюк, Михайло Селегій, Михайло Осика» (Каліш: Веселка, 1923)
- «Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)
- «Гербарій» (Гамбурґ, 1926)
- «Земля й залізо» (Париж, 1930)
- «Земна мадонна» (Львів, 1934)
- «Перстень Полікрата» (Львів, 1939)
- «Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943)
- «Влада» (Філадельфія, 1951)
- «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953)
- «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954)
- «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959)
- «Серпень» (Нью-Йорк, 1964)
- «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972)
- «Поезії з нотатників» (Кіровоград, 2003)
У 1962 та 1966 роках Євген (Евген) Маланюк упорядковує два томи своїх літературознавчих, культурологічних та історіософських статей, розвідок, есе, нарисів, котрі побачили світ у видавництві «Гомін України» в Канаді (Торонто, 1962, т. 1; 1966, т. 2). Для своєї прози автор вибирає промовисту і поетичну назву — «Книга спостережень». І тут Євген (Евген) Маланюк постає самобутнім мислителем, дослідником-аналітиком. Знову ж, як і в поезії, основною його темою є Україна, її мистецтво, культура, історія. Десятки статей присвячені клясичній літературі, митцям-емігрантам, письменникам України радянського часу.
Вже після смерті митця побачила світ збірка «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972).
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Імператор залізних строф".
