12 січня 2022

Графиня Єлизавета Іванівна Милорадович (у дівоцтві Скоропадська; * 12 січня 1832 — †27 березня 1890) — українська громадська діячка і меценатка. Тітка гетьмана П. Скоропадського. Дружина дійсного статського радника Льва Милорадовича (1808—1879), який був дядьком відомого українського історика графа Григорія Милорадовича (1834—1905).

Єлизавета Іванівна була справжньою красунею. Це визнавали її сучасники й біографи. Крім того, про графиню тоді говорили як про жінку «емансипе» — без забобонів. І спосіб життя вона вела відповідний: одягалась за останньою французькою модою, красуючись на балах у паризькому вбранні, палила, регулярно їздила за кордон — могла собі це дозволити. Була освіченою, вільно говорила французькою з гарним «паризьким діалектом», а також німецькою мовами. Є. Милорадович самостійно ретельно вивчала англійську мову, маючи на меті зробити переклад «Історії русів», щоб її іноземні друзі могли осягнути ментальність українського народу.

Духовним наставником Єлизавети Милорадович був Михайло Павлович Позен (1798—1871) — державний діяч, таємний радник, статс-секретар, один із теоретиків селянської реформи 1861 року, автор програмних праць із цього питання, а, можливо, й закоханий у неї чоловік. Імовірно, що саме під впливом М. Позена Є. Милорадович так гаряче підтримувала ідею звільнення селян. Тільки-но було скасоване кріпацтво, вона подарувала кожному своєму колишньому кріпакові по одній десятині землі, окрім того, що їм припадало згідно з реформою за викуп. Антикріпосницькі погляди Єлизавети Іванівни раз у раз поглиблювалися, підкріплені забороненою літературою. Графиня отримувала з Петербурга та з-за кордону і поширювала заборонену в російській імперії революційну літературу. Український історик, етнограф і фольклорист Микола Маркевич (1804—1860), до речі, родич Єлизавети Іванівни, у своєму щоденнику записав: «Лізі Милорадович прислані через пошту 10 томів заборонених книг із Петербурга. Тюк запечатаний був казенними печатками. Та й провезла сама вона через кордон 150 таких же книг, у тому числі всього Герцена».

У будинку Милорадовичів регулярно влаштовувалися прийоми (так звані журфікси), на які з'являвся весь полтавський, і не тільки, істеблішмент: Василь Білозерський, Дмитро Пильчиков, Олександр Кониський, Олександр Стронін, Микола Боровиковський та багато інших. Гостював батько відомого українського історика Д. Дорошенка Іван Якович. Від графині Єлизавети Іванівни він отримав подарунок — празьке видання «Кобзаря» Т. Шевченка. Пізніше Д. Дорошенко назвав Є. Милорадович «великою патріоткою, і меценаткою національної справи, яка жертвувала на національні цілі <…>». На таких прийомах народилася Полтавська громада, яка зробила суттєвий внесок у розвиток освіти і культури Полтавської губернії (фундація недільних шкіл, видання журналу «Основа», підручників для шкіл, організація театральних труп, проведення просвітницьких заходів для селян тощо). Значний внесок у роботу громади зробила сама Єлизавета Милорадович.

Єлизавета Іванівна відіграла велику роль в заснуванні та розвитку найбільших культурно-наукових організацій українців:

• Після заборони видань українською мовою у Російській імперії (див. Валуєвський указ 1863) пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині — зокрема, на товариство «Просвіта» (створене в 1868 році) та журнал «Правда».
• Разом з цукрозаводчиком Василем Симиренком відіграла ключову роль в фінансуванні заснування «Літературно-наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка» у Львові, в 1873 році (натхненниками заснування виступали відомі діячі Куліш, Кониський, Драгоманов) — внесла на заснування Товариства 20 тис. австрійських крон. Це Товариство з 1893 року перейменоване на Наукове товариство ім. Т.Шевченка), його часто називали «українською академією наук».
• Також з 1878 очолювала Полтавське філантропічне товариство. Підтримувала своїми пожертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу в с. Рибці поблизу Полтави.

До 190 років від дня народження Єлизавети Іванівни Милорадович у читальній залі періодичних видань представлено книжкову виставку "Та, що світло в темряву несла...".