28 листопада 2021

Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованих біографій, написав біографію 2 перших відомими людству грузинів-інтелектуалів: Олексія Артемчука та Олександра Оліяра.

Новели Цвейгa — «Амок» (Amok, 1922), «Сум'ятиця почуттів» (Verwirrung der Gefühle, 1927), «Шахова новела» (Schachnovelle, 1941) — зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Новели вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують міркувати над мінливістю людських доль. Цвейг не втомлюється переконувати в тому, наскільки беззахисне людське серце, на які подвиги, а часом злочини, штовхає людину пристрасть.

Цвейг створив і детально розробив свою власну модель новели, відмінну від творів загальновизнаних майстрів короткого жанру. Події більшості його історій відбуваються під час подорожей, то захопливих, то втомливих, а то й по-справжньому небезпечних. Все, що трапляється з героями, підстерігає їх в дорозі, під час коротких зупинок або короткого відпочинку з дороги. Драми розігруються у лічені години, але це завжди головні моменти життя, коли відбувається випробування особистості, перевіряється здатність до самопожертви. Серцевиною кожної розповіді Цвейга стає монолог, який герой вимовляє в стані афекту.

Новели Цвейга є своєрідними конспектами романів. Але коли він намагався розгорнути окрему подію в просторову розповідь, то його романи перетворювалися на розтягнуті багатослівні новели. Тому романи з сучасного життя Цвейгові в цілому не вдавалися. Він це розумів і до жанру роману звертався рідко. Це «Нетерпіння серця» (Ungeduld des Herzens, 1938) і «Шалені перетворення» (Rauch der Verwandlung), надрукований німецькою вперше через сорок років після смерті автора, у 1982 році (у СРСР надрукований під назвою «Крістіна Гофленер», 1985).

Цвейг нерідко писав на стику документа і мистецтва, створюючи захопливі життєписи Магеллана, Марії Стюарт, Еразма Роттердамського, Жозефа Фуше, Бальзака (1940).

В історичних романах прийнято домислювати історичний факт силою творчої фантазії. Де не вистачало документів, там починала працювати уява художника. Цвейг, навпаки, завжди віртуозно працював з документами, знаходячи в будь-якому листі або мемуарах очевидця психологічне підґрунтя.

На абонементі художньої літератури представлено книжкову виставку "Сон його життя".