21 квітня 2021
Шарлотта Бронте (англ. Charlotte Brontë, 18 або 21 квітня 1816 — 31 березня 1855) — англійська письменниця. Шарлотта Бронте (псевдонім — Каррер Белл) — авторка знаменитих романів «Джен Ейр», «Вільєтт», «Вчитель».
У Шарлотти Бронте, так само як у її сестер і брата, рано виявились мистецькі здібності. Все діти сім'ї Бронте полюбляли літературу і музику. Ще у 1826 році Шарлотта разом з Бренвеллом почали, граючись, писати історію вигаданої країни Енгрії, що за їхніми задумами знаходилась десь у Західній Африці, в дельті Нігеру. Натомість дві інших сестри вигадали країну Ангору. Діти багато років дописували історію країн і в цій творчості проявилась неабияка обізнаність з тогочасними політичними справами Англії. Ці знання діти брали з газет, до читання яких їх змалечку привчив батько.
Перша «доросла» літературна творчість Шарлотти Бронте тяжіла до поезії. 1837 року дівчина надіслала одного зі своїх віршів на розгляд придворному поетові Роберту Сауті. Однак той настільки критично поставився до цієї спроби, що у своєму листі порадив Шарлотті назавжди облишити мрію про літературну кар'єру, бо це відвертає жінку від виконання сімейних обов'язків[4]. Ця груба відповідь дуже зранила майбутню письменницю, на деякий час вона полишила писати. Спробувавши себе як гувернантка і зазнавши невдачі із власною школою, вона разом із сестрами повернулась до поезії. 1846 року тріо сестер Бронте видало спільну віршовану збірку. Побоюючись, що літературний дебют жінок буде сприйнятий чоловічим колом несхвально, вони назвалися псевдонімами «Каррер, Елліс і Ектон Белл», тобто зберегли особисту ідентичність за ініціалами. За прізвище Белл було обрано не випадково — так звали одного з батькових помічників, майбутнього чоловіка Шарлотти, а ім'ям Каррер Шарлотта увічнила пам'ять благодійниці Френсіс Мері Річардсон Каррер, яка допомагала сестрам заснувати школу. Поетична збірка не привернула уваги публіки, з усього накладу було продано лише два примірники.
Це не засмутило сестер і 1847 року кожна з них видала по власному твору під тими ж псевдонімами: Шарлотта написала повість «Вчитель» («Учитель»), Емілі — «Буремний перевал», а Анна — «Аґнес Ґрей». Останні дві повісті знайшли собі видавця, a «Вчитель» був відкинутий усіма. Лише після смерті письменниці її чоловік Артур Белл Ніколлс видав роман під власною редакцією. Фабула твору заснована на досвіді навчання, який Шарлотта отримала в Брюсселі. Сюжетна лінія «Вчителя» дещо схожа на пізніший роман «Віллєт», в ньому помітні антикатолицькі настрої, мотиви емансипації, прихильницею якої була Шарлотта Бронте.
Шарлотта з притаманною їй пристрастю продовжила свою літературну діяльність і вже наступного року видала роман «Джен Ейр», який відразу приніс їй успіх і був перекладений багатьма європейськими мовами. Цей твір і досі залишається найвизначнішим у її доробку. «Джен Ейр» також містить автобіографічні алюзії, емансипаційні погляди, однак антиклерикальних настроїв в ній нема, натомість помітна романтична сентиментальність. В прозаїчному загалом романі авторка деінде використовує віршовані рядки відомих поетів, що зображає її власні поетичні смаки.
У жовтні 1849 року з'явився її новий роман «Шерлі», в якому Шарлотта Бронте зобразила події руху луддитів. Ця зміна тематика сталася не випадкова, адже в час написання роману Англію охопив чартистський рух. Хоча за своїм соціально-критичним реалізмом «Шерлі» наближається до творчості англійських класиків як Вільяма Теккерея, Елізабет Гаскелл, Чарлза Діккенса, однак публікою він був сприйнятий прохолодно.
1853 року з'явився її останній роман «Віллєт». Втративши сестер і брата, письменниця повернулася у творчості до років свого навчання, тому в окремих епізодах цей твір схожий на перший — роман «Вчитель». З усіх творів Шарлотти Бронте «Віллєт» вважається найбільш автобіографічним. Посмертно були опубліковані й дитячі твори письменниці про вигадану країну Енгрію.
На абонементі художньої літератури представлено книжкову виставку "Є видовище прекрасніше, ніж небо: глибина людської душі".