Зоряні орбіти Георгія Берегового

15 квітня 2021

Береговий Георгій Тимофійович (15 квітня 1921, Федорівка, Карлівський район, Полтавська область, УРСР — 30 червня 1995, Москва) — український радянський льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Другої світової війни, а другої — за політ у космос). Депутат Верховної ради СРСР 8—10-го скликань. Кандидат психологічних наук.

• Народився Георгій Береговий 15 квітня 1921 року на Полтавщині, в селі Федорівка Карлівського району. Мати – Марія Семенівна - була домогосподаркою. Батько – Тимофій Миколайович - службовцем. Окрім нього, в родині було ще двоє двоє синів – Віктор і Михайло. Незабаром після його народження родина Берегових переїхала на Донбас, у місто Єнакієве. Там і пройшло дитинство майбутнього космонавта.
• Закінчивши у Єнакієвому восьмирічну школу, він пішов працювати на місцевий металургійний комбінат. У вільний час займався планеризмом, потім записався до місцевого аероклубу. Читав про конструкторів. Надзвичайно вразила хлопця епопея порятунку із льодового полону пароплаву "Челюскін". Невдовзі почув нову сенсацію – здійснено безпосадочний переліт Москва - Північний полюс - Америка. Мрія підкорити небо з’явилася в Георгія ще у дитинстві.. В аероклубі він вперше сів за штурвал навчально-тренувального ПО–2. А вже через деякий час Береговий став курсантом Ворошиловградської школи військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу, яку закінчив у 1941 році. І того ж року пішов до Червоної Армії.
• Берегового, як і багатьох його товаришів, було розподілено до розвідувальної авіації. Після найважчих втрат на початку війни, пілотів було більше, ніж придатних для польотів літаків. В результаті Береговий проводив час в очікуванні черги на бойовий виліт. Він згадував... "Війна застала мене в Луганському (Ворошиловградському) льотному училищі — на "бомберах". Здавалося би, що може бути кращим: збирай валізу — і на фронт. Та моєї думки, звичайно, ніхто не питав, і я отримав призначення у розвідувальний полк, де на дюжину льотчиків приходилося одна-дві машини, а право на виліт мало не в лотерею розігрували. Навколо дідько знає що коїться: фронт розтягнувся майже на три тисячі кілометрів, німці рвуться до Москви, а мені, молодому, здоровому парубку, який до того ж налітав близько сотні годин у повітрі, доводилося стирчати на напівпорожньому аеродромі, чекати чергу! Війна по-справжньому торкнулася мене в Орші, торкнулася і одразу ж гірше окропу ошпарила душу, перетрусила в ній все зверху донизу".
  У самісіньке пекло війни Георгій потрапив у серпні 1942 року у якості пілота штурмовика "Іл-2". Цей літак не просто так отримав прізвисько "Літаючий танк". Це була надійна грізна машина, що підтримувала атаки радянських військ, знищуючи гітлерівську живу силу і техніку. Атакував "Іл-2" на низькій висоті, тому найбільші втрати були серед пілотів штурмовиків. Літак обстрілювали з усіх можливих видів зброї. Перед льотчиками штурмової авіації стояло завдання не тільки завдати шкоду ворогу, але й повернутися самому живим.
• Береговий пройшов практично всю війну, захищаючи Батьківщину, здіймаючи в небо літак-штурмовик, щоб обрушити його грізне озброєння – бомби, снаряди на ворожі техніку та укріплення, на голови ворога. Тричі його літак підбивали, тричі Георгій Береговий був на межі між життям та смертю і тричі він повертався у рідний полк.
  Уперше його літак підбили у 1942 році під Ржевом. Подолавши 150 кілометрів пішки й на попутних машинах, підводах льотчик дістався до свого полку. П’ять днів його не було в полку. Вважали загиблим. А він повернувся і за кілька днів потому знову повів штурмовик у бій. Вдруге Берегового збили у серпні 1943 року. Тоді палаючий літак він зумів посадити на нейтральну полосу. Льотчика й повітряного стрільця підібрали свої. А весною 1944 року під Вінницею, під час однієї з штурмових атак, у літак, пілотований Георгієм, влучив ворожий зенітний снаряд. Він зумів посадити понівечену машину на поле, усіяне розбитою ворожою технікою. Зі стрільцем Віктором Харитоновим вони відшукали італійську вантажівку, завантажили в кузов гармати й рацію, зняті з літака і на трофейній машині прибули в полк. За роки війни він зробив 186 бойових вильотів!
• У 1944 році за мужність і героїзм Георгію Береговому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
• Коли скінчилася війна Георгію виповнилося всього 24 роки. На грудях, як і у багатьох асів – іконостас із бойових орденів, на плечах – погони капітана Військово-Повітряних Сил. Прийшов мирний час і багато однополчан Берегового почали замислюватися чим вони будуть займатися далі. В Берегового не було сумнівів -- тільки літати, стати льотчиком-випробувачем. У 1948 році він закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. З 1948 по1964 рік працював льотчиком-випробувачем. Випробувальний аеродром став Георгію рідним домом. Тут починали своє життя нові літаки. І вдень і вночі гули авіаційні двигуни – здіймалися у небо нові крилаті машини. Траплялося всяке. Але завжди норовистому характеру нових літаків льотчик-випробувач протиставляв максимальну напругу сил, високий професіоналізм, мужність і щоденну, щохвилинну готовність до ризику. І виходив переможцем, даючи путівку в небо десяткам літаків. Береговий завжди ставив за мету довести новий літак до такого стану, щоб стройовим льотчикам було легко і зручно на ньому літати. У 1956 році він закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Юрія Гагаріна). А в 1961 році був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробувача СРСР.
• Береговий не бажав спочивати на лаврах. Його цікавив космос. І в 1963 році він став одним із тих, кого зараховують до загону радянських космонавтів. У космічному загоні він виглядав трохи дивно. Коли Береговий прийшов у Центр підготовки космонавтів, йому було вже 43 роки, за плечима було 28 років льотної практики. Всі інші відібрані кандидати були молодші за нього років на 10 і навіть більше. Він був на 13 років старший першого космонавта Юрія Гагаріна, з яким дружив. Коли розглядали його кандидатуру, саме вік був на заваді. Однак Береговий не відступив — і домігся свого. Теоретичні знання, фізична підготовка — незважаючи на свій досвід і вік, він займався нарівні з молоддю і іноді й більше. Така завзята робота над собою дозволила йому ввійти до складу кандидатів на найближчий політ у космос.
• Підготовка до космічного польоту тривала майже півроку. Медична комісія визнала Берегового абсолютно здоровим. У жовтні 1968 року в космос повинні були відправитися безпілотний "Союз-2" і "Союз-3" з пілотом на борту, який повинен був провести стикування кораблів у космосі. І пілотом призначили Георгія Берегового – найстаршого, найдосвідченішого, єдиного, хто мав найбагатший досвід льотчика-випробувача. 47-річний Береговой на той момент був найстаршим підкорювачем космосу в світі. У польоті було проведено першу в історії спробу стикування в космосі з безпілотним кораблем "Союз-2" в тіні Землі. Політ продовжувався три доби, 22 години, 50 хвилин, 45 секунд...
  26 жовтня 1968 року об 11:34 за московським часом величезна срібляста ракета зійшла зі стартового столу і обрушивши на космодром шалений гуркіт, кинулася вгору. Корабель "Союз-3" вийшов на свою космічну орбіту ... Якщо говорити мовою ТАРС, крім ряду науково-дослідних експериментів в космосі, космонавт Береговий перевірив маневреність корабля, ефективність дій автоматики, відпрацював процес зближення пілотованого корабля "Союз-3" з безпілотним "Союзом-2". Користуючись системою ручного управління, він двічі зближався з кораблем "Союз-2" до відстані в два-три метри. А ще - вперше в світі - провів прямий телерепортаж із космосу...
  Повністю закінчивши програму експерименту, 30 жовтня 1968 року космонавт Георгій Береговий благополучно прибув на спусковому апараті на Землю. Чотиридобовий космічний політ, до якого Береговий, по суті, готувався все життя, завершився. 1 листопада 1968 року за політ у космос Георгій Береговий був нагороджений другою медаллю "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу.
• 22 січня 1969 року в Московському Кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів радянський офіцер Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхали космонавти, вважаючи її за автомобіль генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Береговий був легко поранений уламками лобового скла; шофера, який був поруч із Береговим — смертельно поранили.