07 грудня 2020
Природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. “Квіти, як і люди – живі, у них є душа!”, – говорила видатна українська художниця Катерина Білокур. Вони, немов на одному диханні, лягали на полотно яскравим вибухом. Розмістити колекцією її картин мріяли в Радянському Кремлі, а сьогодні, щоб побачити її полотна, в Україну приїжджають люди з усього світу.
Представниця народного декоративного живопису поряд з Марією Приймаченко, Ганною Собачко, Тетяною Патою; найбільше малювала квіти – олійними фарбами. Катерина Василівна привернула загальну увагу до своїх полотен, вразивши найвибагливіших знавців та поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вони мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприйнятлива душа до всього прекрасного в житті.
Три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка”, “Колгоспне поле” — на експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі у 1954-у році побачив Пабло Пікассо. Він сказав: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!”
Рідкісним був хист цієї жінки, володіла вона винятковим чуттям. Вона помічає незвичну форму листка орхідеї, за тридцять кілометрів пішки йде аж під Пирятин, щоб побачити десь там, у луpі, цвіт конвалії. У вільному леті уяви художниця бачила свій, особливий світ, її квіти реальні і водночас вони вихоплені з якихось видив фантазії, з казки, наче вони з тих квітів, що їх дівчата мріють знайти в ніч на Івана Купала…
“Ой як радісно, як є можливість кожного дня працювати: не почувається ні старість, ні самотність, бо з-під вашого пензля кожного дня на полотні виростає щось нове, прекрасне і чудове”… – писала Катерина Білокур.
Пензлі для роботи вона вживала лише власного виробництва, виготовляючи їх з тхорячих волосинок, бляхи з під консервної банки та вишневої гілочки. Вони мали по кілька волосків, нагадували голку, проте лише такими пензлями мисткиня могла тонко й майстерно опрацьовувати кожну деталь свого твору. Процес роботи над кожною картиною тривав довго, а над окремими творами вона працювала по кілька років. До своїх картин ставилася з великою відповідальністю та вимогливістю.
Її життєпис – то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання і чиєсь нерозуміння, де були й конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була та ж таки одержимість, нездоланна відданість мистецькому покликанню.
З нагоди 120–річчя від дня народження Катерини Василівни Білокур на науковому абонементі представлено книжкову виставку "Квітковий світ Катерини Білокур", завідуюча культурно-просвітницьким сектором бібліотеки Наталія Гах підготувала тематичний список "Її квіти ніколи не в'януть…" , співробітники науково-бібліографічного відділу підготували бібліографічний покажчик "Квіткове різнобарв’я на полотні життя Катерини Білокур", а також пропонуємо переглянути віртуальну виставку "Катерина Білокур. Квітка-душа".
