Шановні користувачі!

Ви можете отримати бібліотечні послуги онлайн:

  • інтитуційний репозитарій;
  • електронний каталог;
  • вітруальна довідка або натиснути "Довідка" праворуч,  або надіслати лист на адресу bibliograf_pnpu@ukr.net;
  • попереднє онлайн-замовлення літератури: litlibpnpu@ukr.net;
  • консультування з оформення бібліографічного опису та міжнародних стилей цитувань;
  • здійснює перевірку наукових робіт за допомогою сучасних сервісів антиплагіатних інтернет-систем;
  • пропонує (за можливості) електронну доставку документів (ЕДД).

E-mail для довідок: kniga_pdpu@ukr.net.

Дмитро Іванович Яворницький... Це ім'я овіяне легендами. З ним пов'язані малоймовірні, на перший погляд (для тих, хто не знав близько вченого), пригоди при розшуках залишків козацької старовини. Копіткий збирач народних переказів і спогадів, він сам став героєм багатьох з них. Його знало і щиро поважало чимало людей. Дружбою з ним пишались. Яскраві публічні виступи на історичну тематику, цікаві, часом інтригуючи публіцистичні та наукові твори - все це приваблювало до нього. Чуйність, відвертість і доброзичливість були характерними рисами дослідника. Протягом довгого життя у Д. І. Яворницького існувало і немало недругів, заздрісників, переслідувачів-урядовців. Деякі з них потім досить вдало використали популярність і славу вченого в своїх корисних інтересах. Але, незважаючи на ніякі перешкоди, вже в кінці минулого століття зійшла його зірка, коли він набув широкої відомості на Україні - на любій серцю батьківщині, де за палку пристрасть до історії Запорізької Січі трудові люди нарекли Дмитра Івановича "запорізьким батьком".

Характеризуючи багатогранну діяльність Яворницького, видатний український радянський поет-академік М. Т. Рильський влучно відзначив: "Це був учений і діяч з дуже широким колом інтересів: історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник-прозаїк, що пробував свої сили й у віршуванні. Але в центрі його уваги була історія Запоріжжя, в яке він був по-юнацькому закоханий". На думку Рильського, "запорозький характерник" (так по-доброму він називав Яворницького) - це "одна з найсвоєрідніших постатей і один із найцільніших характерів".

Така багатоплановість творчих пошуків, неординарність мислення, причетність до найбільш важливих питань суспільного життя, зрозуміло, не могли б розвиватись поза різнобічних контактів і стосунків з представниками тогочасної передової інтелігенції. В різний час він зустрічався чи листувався з провідними діячами науки і культури: Л. М. Толстим, М. І. Костомаровим, І. Ю. Рєпіним, М. Л. Кропивницьким, М. К. Садовським, П. К. Саксаганським, В. В. Стасовим, О. І. Купріним, М. В. Лисенком, М. М. Коцюбинським, А. П. Цеховим, О. М. Горьким та іншими. Багато з них звертались до Дмитра Івановича за фаховими консультаціями. Він же, в свою чергу, шукав у своїх друзів і знайомих поради та підтримку.

Протягом життя Д. І. Яворницький написав близько 150 праць. Не всі вони витримали випробування часом. Найголовнішими з них є "Історія запорізьких козаків" (1892 - 1897), "Вольності запорізьких козаків" (1898), "Число і порядок запорізьких січей з топографічним нарисом Запоріжжя" (1884), "Іван Дмитрович Сірко - славний кошовий отаман війська запорізьких низових козаків" (1894) та інші. Зібравши численний фольклорний, етнографічний і лексикографічний матеріал, він підготував і опублікував розвідки: "Запоріжжя в залишках старовини та переказах народу" (1888), "Малоросійські народні пісні, зібрані в 1878-1905 рр." (1906) та інші. В них автор яскраво зобразив життя запорізьких козаків, відзначив фізико-географічні умови краю, встановив місце розташування та кордони всіх Січей, навіть описав козацькі поштові зв'язки та письмо. Крім того, Яворницький показав роль і участь запорожців у військових подіях, їх взаємовідносини з сусідами, визначив керівну роль Богдана Хмельницького та інших представників старшини, висвітлив політику царського уряду щодо населення Січі. В його працях містяться також важливі матеріали з історичної топографії та етнографії Запоріжжя, що високо оцінив І. Я. Франко.

Разом з тим у багатьох публікаціях вченого спостерігається значна ідеалізація суспільно-політичного устрою на Запорізькій Січі, помітні поспішність як у підборі джерельної бази, так і у висновках, впадає в око непослідовність і суперечливість окремих думок та положень. Зокрема, це стосується оцінки діяльності деяких козацьких старшин (І. Мазепи, К. Гордієнка і т. д.). Іноді автор некритично використовує сумнівні, навіть на перший погляд, джерела - перекази старожитців, народні легенди тощо. В текстах зустрічаються неточні чи зовсім невірні посилання на спеціальну літературу, літописи, мемуари. Часом складається враження, ніби частина фактів, залучених істориком, написана просто по пам'яті, яка його дуже підвела. Ось чому цілий ряд концепцій Д. І. Яворницького, а також конкретний документальний матеріал, наведений в працях дослідника, вимагають критичного ставлення та відповідних уточнень.

Дмитро Іванович був відомий також як письменник. У 1907 році побачив світ написаний ним роман "За чужий гріх", а у 1910 році - збірка поезій "Вечірні зорі". В них автор прагнув показати картини життя різних верств суспільства XIX - початку XX століття, змалювати тяжке становище народних мас. У повісті "Де люди - там і лихо" він відверто виступає проти політики царизму в робочому і селянському питаннях, гостро засуджує жорстокість сановників у роки першої російської революції.

Велике значення і сьогодні мають записані ним історичні пісні й думи українського народу. Окремі з них ми зараз знаємо лише завдяки Д. І. Яворницькому.

Джерело

З нагоди 160-річчя з дня народження Дмитра Яворницького співробітники читальної зали №2 підготували книжкову виставку "Дмитро Яворницький: дослідник запорозького козацтва", а також пропонуємо ознайомитися з тематичним списком "Невтомний дослідник і збирач старовини", який підготувала завідуюча культурно-просвітницьким сектором бібліотеки Наталія Гах.

Яворницький Д. І. До історії степової України. Дніпропетровськ : Січ, 2004. 444 с.

До книги увійшли унікальні документи минулого, які опрацював видатний вчений Д. І. Яворницький. Цей яскравий, різноманітний матеріал дає змогу глибше зрозуміти політичні та економічні стосунки, що склалися між різними верствами населення.

 

Яворницький Д .І. Як жило славне запорожське низове військо. Вид. 3-тє, з додатками. Катеринослав : Друкарня І. Вісман та І. Мордхілевіч, 1918. 36 с.

В своїй книзі автор описує життя славетного запорізького низового козацтва. Змальовує найголовніший осередок – Січ, його військо, громадський і політичний уклад запорізької громади, ведення господарства, духовне життя, закони та питання про письменство.

 

Сучасники про Д. І. Яворницького / упоряд. Микола Чабан ; меценат вид. Юрій Костюк (Канада). Вид. 2-ге, допов. Київ : Ярославів Вал, 2006. 236 с.

Збірник складають спогади сучасників про життя і діяльність видатного українського історика академіка Дмитра Яворницького (1855–1940). Відомі діячі української, російської, польської культури та науки Олена Пчілка, Дмитро Дорошенко, Максим Рильський, Іван Сенченко, Яр Славутич, Володимир Гіляровський, Єжи Єнджеєвич та інші створюють колективний портрет запорозького літописця, невтомного Нестора українського козацтва, шукача скарбів минулого рідного краю.

 

Світленко С. Дмитро Яворницький: вчений та педагог в українському інтелектуальному співтоваристві : монографія. Дніпропетровськ : ЛІРА, 2015. 312 с.

Монографія стосується діяльності Д. І .Яворницького як вченого і педагога в українському, інтелектуальному співтоваристві, яке представляло складну науково-освітню, культурну мережу індивідуальних, групових та колективних зв’язків, контактів, комунікацій, структур, інституцій, вертикальних і горизонтальних ліній взаємодії. Ця своєрідна уявна і водночас цілком реальна інтелектуальна спільнота об’єднувалася, насамперед, вічними загальнолюдськими та національними цінностями, стала виявом формування та становлення українського громадянського суспільства і української модерної нації.

 

Яворницький Д. І. Число и порядок Запорожских сечей с топограческим очерком Запорожья. Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1884. 78 с.

За основу взято список Мишецького (1740 р.) з 10 січей. Розглядаються історичні та топографічні дані про січі Хортицьку, Томаківську, Микитинську, Чортомлицьку, Кам’янську, Олешківську, Підпільненську. В додатку три документи:
07.07.1761 р. прохання кошового Г. Федорова до гетьмана К. Розумовського про дозвіл перенести Січ до Микитина (Нікополь);
27.04.1758 р. прохання запорожців до імператриці Єлизавети про те саме;
28.05.1764 р. Негативна резолюція імператриці Катерини II на це прохання.

 

Яворницький, Д. І. Історія запорізьких козаків : у 3 т. Т. 3 / пер. з рос. І. Сварника ; упоряд. О. М. Апанович ; худож. В. М. Дозорець. Львів : Світ, 1992. 392 с.

Третій том охоплює складний і драматичний період в історії Запорізької Січі (1686–1734). В ньому висвітлюються участь запорожців у російсько-турецькій війні та у народній війні на Україні проти вторгнення шведської армії. Розповідається про перехід частини запорожців на бік Карла ХІІ, розгром російським військом Запорізької Січі й відступ маси запорожців в межі Кримського ханства, життя і побут запорожців в Олешківській, Чортомлицькій і Кам'янській Січах, повернення запорожців на Україну і заснування в урочищі Базавлук над Дніпром Нової Січі.

 

Яворницький Д. І. За чужий гріх. Дніпропетровськ : Січ, 2006. 600 с.

На основі епісторярної спадщини академіка Д .І. Яворницького висвітлюється процес написання одного з найбільших прозових творів письменника, просліджуються автобіографічні моменти, визначається внесок письменника у розвиток української літератури кін. ХІХ–поч. ХХ ст.


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.