Шановні користувачі!

На виконання вимог нормативно-правових актів України та з метою дотримання рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я бібліотека імені М. А. Жовтобрюха з 16 березня по 3 квітня 2020 року впроваджує дистанційне надання бібліотечних послуг, E-mail для довідок: kniga_pdpu@ukr.net.

Пропонуємо скористатися нашими онлайн-ресурсами:

Будемо раді допомогти:

  • підбір літератури за вказаною темою;
  • індексування статей і праць за Універсальною десятковою класифікацією (УДК) надіслати лист на електронну адресу kniga_pdpu@ukr.net;
  • консультування з оформлення бібліографічного опису та міжнародних стилів цитувань;
  • перевірка наукових робіт (викладачів та студентів університету) за допомогою сучасних сервісів антиплагіатних інтернет-систем.

Просимо вибачення за тимчасові незручності.

Бережіть себе і своїх близьких та обов'язково дотримуйтесь рекомендацій МОЗ!

Іван Павлович Пулюй (Ivan Puluj, Johann Puluj; (2 лютого 1845, містечко Гримайлів, нині смт, Гусятинський район — 31 січня 1918, Прага) — український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.

Відомий фундаментальними дослідженнями катодних променів, основоположник науки про нові Х-промені, випадково відкритих Рентгеном у 1895 р.

Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів задовго до В. Рентгена. За прилад для вивчення "механічного еквіваленту тепла" нагороджений на Всесвітній виставці в Парижі 1878. Дослідження "холодного свічіння" (нині називається "неоновим") визнане великим досягненням на Всесвітній виставці в Штаєрі 1884. 1882 винайшов фосфоресцентну лампу, попередницю рентгенівської.

Стояв біля витоків чеської електротехнічної школи, збудував кілька електростанцій на постійному струмі, у Празі – електростанцію на змінному струмі, був консультантом та судовим експертом Чехії у справах електротехніки.

Володів більш як 10-ма мовами. Переклав підручники з геометрії та фізики для українських гімназій, молитовник на українську мову (Відень, 1871).

Разом із П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким переклав на українську мову Біблію (Відень, 1880, 1912, 1918), розробляв основи концепції національної освіти, працював над словником української технічної термінології.

Був одним з організаторів і деякий час головою Січі Віденської, разом із професором І. Горбачевським заснував Українську академічну громаду, Комітет допомоги утікачам у Празі, Фонд Пулюя для фінансової допомоги малозабезпеченим студентам з України (проіснував до 1939).

Виступав за створення українського університету у Львові. Автор близько 50-ти наукових та науково-популярних праць.

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Іван Пулюй — життя в ім’я науки та України".


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.