08 липня 2019

Петро Леонідович Капиця (8 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург — 8 квітня 1984, Москва, СРСР) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії (1978).

Петро Капиця навчався у Петербурзькому університеті.

1921 — працював у Кембриджському університеті (Велика Британія) у Кавендишській лабораторії разом з Е.Резерфордом.

1928 — відкрив ефект збільшення електроопору в металах, що виникає під час збільшення магнітного поля («закон Капиці»).

З 1935 року — «невиїзний» науковець СРСР (після того, як Радянський Союз залишив фізик Г. Гамов).

Один із засновників фізики низьких температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР. Організатор і перший директор (1933-46, з 1955) Інституту фізичних проблем.

За виступи проти створення радянської атомної бомби в 1945 році П.Капиця був усунутий з поста директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під домашнім арештом.

Серед відзнак П.Капиці, зокрема, медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі, Німеччині, Америці, Голландії.

На честь вченого названо астероїд 3437 Капиця.

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Капиця Петро Леонідович".