Сьогодні українці святкують 1031 рік з моменту Хрещення Русі. Хоча прийняття православ’я на території Київського князівства відбувалося у кілька етапів, проте саме 988 рік вважають початком нової епохи давньоруської держави. З 2008 року ця подія відзначається щорічно на державному рівні 28 липня — у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Вважається, що Русь хрестив Володимир Великий, хоча підтвердження цьому лише одне – "Повість минулих літ" Нестора Літописця. Щоправда, князь для своєї держави міг обрати зовсім іншу релігію. Відповідно до літописів про "вибір вір" ("випробування віри"), він пережив глибоку духовну кризу, оскільки усвідомив помилковість язичництва, відтак почав довідуватися про те, які віри існують в інших народів.

У підсумку до Києва у 986 році приходили посольства від різних народів із закликами обрати саме їхню релігію. Прибували з таким візитом і волзькі болгари мусульманської віри, й посланці з Риму від Папи, що проповідували латинську віру, а також хозарські євреї з іудаїзмом. Крім того, у столиці Русі побував проповідник, присланий з Візантії, який почав розповідати про православ’я. Володимир зі свого боку також вирішив відправити посланців до тих країн, звідки прибували проповідники, аби з’ясувати, яка релігія є кращою. Повернувшись, посланці розповіли князю все, що бачили, та найбільше хвалили православну грецьку віру. Однак Володимир схилився на бік східного християнства не одразу.

Зокрема, у 988 році він захопив Корсунь (нині територія Севастополя) та зажадав у дружини сестру візантійських імператорів Василя II та Костянтина VIII – Анну, погрожуючи інакше піти на Константинополь. Імператори ж на таку пропозицію погодилися, але натомість наголосили, аби їхня сестра вийшла за єдиновірця, і Володимир дав на це згоду.

Хрещення князя якраз і відбулося у Корсуні, куди й прибула Анна. Хрестив його єпископ Корсунський, а приймав християнство Володимир разом із дружинниками. Отримав він і нове ім’я – Василь, на честь правлячого візантійського імператора Василя II. Опісля пройшла й церемонія одруження.

Уже повернувшись до Києва у супроводі корсунських і грецьких священиків, Володимир наказує розгромити всі кам'яні капища та хрестить своїх синів від попередніх шлюбів у джерелі, відомому у нинішній столиці України під іменем Хрещатика. А слідом за ними хрестилося багато бояр. Згідно з переказами, масове хрещення жителів міста – "зійшлося там людей без числа" – відбулося на місці, де у Дніпро впадає річка Почайна.

Після цієї події на Русі почали активно будувати християнські храми, а на стародавньому капищі у Києві було споруджено церкву святого Василя та пізніше – Десятинну церкву. Згодом православ'я приходить до інших міст Київської Русі: Чернігів, Полоцьк, Турів, де створювалися єпархії. Однак, цей процес не завжди був швидким і гладким, і затягнувся загалом на кілька століть. Так, до прикладу, лише в 1024 році Ярослав Мудрий придушив повстання волхвів у Володимиро-Суздальській землі та в 1071 аналогічне повстання повторилося. Ростов своєю чергою залишався язичницьким аж до кінця XI століття, а Муром і в'ятичі прийняли нову віру ще через сторіччя… Саме такою є загальновідома літописна схема.

Загалом християнство приймала не лише правляча верхівка, але й так звані низи. До слова, у похованнях, починаючи з середини Х століття, археологи періодично знаходять натільні хрести, відтак можна вважати, що християни були й серед простих селян і городян.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Віра зміцнить наші душі".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.