12 листопада 2018
Йосип (Осип) Максимович Бодянський (псевд. О. Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І.Мастак та ін.) (31 жовтня (12 листопада) 1808, за іншими даними — 3(15) листопада 1808, Варва, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Чернігівська область, Україна) — 6 (18) вересня 1877, Москва, Російська імперія) — український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (1854).
Автор численних наукових праць з історії, літератури, фольклору, мовознавства слов'янських країн. Ввів до наукового обігу пам'ятку Пересопницьке Євангеліє.
Цінні історичні розвідки Бодянського «Про погляди відносно походження Русі» (1835), «Про час виникнення слов'янських письмен» (1845) та ін. Перша літературна критична праця присвячена творчості Г. Квітки-Основ'яненка (1834). В «Розгляді різних думок про стародавню мову північних і південних русів» (1835) відстоював самобутність української мови.
Окремим виданням опублікована магістерська дисертація «Про народну поезію слов'янських племен» (1837). Переклав російською мовою окремі праці Павла Шафарика, українського історика Дениса Зубрицького. Серед поетичних творів відомі «Наські українські казки» (1835) і поезії 1843—1844. В «Чтениях» вміщував матеріали з історії України і Росії, народні пісні. За його редакцією видано «Літопис Самовидця». Бодянський був ініціатором видання «Пісні Угорської і Галицької Русі» Я. Головацького, а також «Історія Русів».
У 1847 у «Чтениях в Императорском Обществе» оприлюднив латинський текст конституції Пилипа Орлика. Він спирався на копію, яка зберігалася в паперах генерального хорунжого Миколи Ханенка.
У працях «Розгляд різних поглядів про давню мову північних і південних русів» (1835, російською мовою), «Г.[осподину] возводителю к общеславянскому коренному звуку» (1843), літературно-критичній розвідці про твори Григорія Квітки-Основ'яненка (1834) Бодянський обґрунтував давність і самобутність української мови, досліджував її історію, фонетику, граматику, стилістику, обстоював фонетичний принцип українського правопису, нормалізацію української літературної мови на основі полтавського діалекту, відзначав милозвучність української мови.
Започаткував порівняльне вивчення української та інших слов'янських мов. Автор праць з історії слов'янських мов: «Про народну поезію слов'янських племен» (1837), «Про час виникнення слов'янських письмен» (1895). Переклав російською мовою ряд праць П. Шафарика та інших слов'янських учених. Зібрані Бодянським українські народні пісні опубліковані 1978 у книзі «Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських».
Архів Бодянського зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка Національної Академії наук України, а також у сховищах Москви та Санкт-Петербурга.
До 210-річчя від дня народження Осипа Бодянського завідуюча сектором культурно-просвітницької роботи Ганжа Катерина Вікторівна підготувала тематичний список "Невтомний дослідник Осип Бадянський".
Також презентуємо перлини нашого фонду з автографом Осипа Максимовича Бодянського.
