05 червня 2018

Я щиросердо дивуюсь, коли стверджують, що образи, якими наповнені мої твори,— плід моєї творчої фантазії, поетичної сміливості. Ні, всі вони до найменших деталей є точними і здаються незвичайними лише тому, що не таке вже й звичне у нашому житті нехитре вміння бачити і слухати...

Федеріко Гарсіа Лорка

Федеріко Гарсія Лорка (ісп. Federico del Sagrado Corazón de Jesús García Lorca, або Federico García Lorca, МФА: [feðeˈɾiko ɣarˈθi.a ˈlorka]; 5 червня 1898 — 19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург, відомий також як музикант і художник-графік. Центральна фігура «покоління 27 року», один з найяскравіших і значніших діячів іспанської культури XX століття. Убитий на початку Громадянської війни в Іспанії. Як один із страчених жертв режиму Франко є символом закатованих франкістами.

Як поет Гарсіа Лорка дебютував «Книгою віршів» у 1921 році. Він писав про свою першу збірку, що вона завжди нагадуватиме його запальне дитинство, коли він «бігав босоніж луками, в оточеній горами долині».

Можливо, саме запальність, жар серця найбільше приваблюють у поетові. Він наче зітканий зі струн, як його улюблена гітара. Кожна струна — це почуття, яке на спілкування з навколишнім світом реагує своїм звуком, що надає відповідного емоційного настрою віршам, викликає певний образ в уяві поета. Це — інтуїтивне сприйняття світу. Асоціації поета дуже своєрідні. їх треба відчувати. У квітневому морі поета «зуби із піни, губи із неба»; у садах його поезій дмуть лимонові вітри, зірки мріють про квіти, а веселка нагадує сімох красунь; кукурудза всміхається жовтими зубами; ніч не заглядає у вікно, не спускається на землю (як ми до цього звикли), а просовує у вікно свою смагляву руку...

До 120-річчя від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Сумна радість поезії".