Друга світова війна наближалася до свого фінального завершення, але не всім судилося дожити до цієї події. Німецьке командування прийняло нелюдське рішення, від якого навіть зараз стигне в жилах кров - тотальне знищення в'язнів концентраційних таборів…

Фашистська каральна машина доживала останні місяці, а з наближенням радянських і союзних військ ставала все більш агресивнішою. Саме тому вся її лють падала на полонених і в'язнів концентраційних таборів – осередків жахів, які назавжди закарбувалися в людській пам'яті. Минуло вже понад шістдесят років з того часу, як від неминучої смерті були врятовані в'язні Бухенвальду, але цей табір смерті для чоловіків і зараз залишається символом нацистського правління.

11 квітня 1945 року о третій годині ночі організатори повстання передали по радіо: «Вставайте, час настав!». Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ. Тоді від неминучої смерті було врятовано майже сто тисяч полонених, а згодом визвольна хвиля покотилася далі…були звільнені концтабори Заксенхаузен, Дахау, Равенсбрюк та інші.

Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовнішою цінністю є мир. Вони не думали про високі нагороди, звання, медалі. Без жалю віддавали своє життя за Вітчизну, за лагідні руки мами, за спокійний дитячий сон. Війна опалила їхні серця, сивиною побілила голови, але душа жила святою любов'ю.

З кожним роком Велика Вітчизняна війна на крок, на перегорнуту сторінку віддаляється від нас. Та забути звитягу батьків, дідів, прадідів неможливо. Блакитне небо - їхній дарунок нащадкам, промені сонця в очах – теж від них.

На жаль, усе менше серед нас ветеранів, які вижили після тортур фашистських концтаборів, та пам'ять про них живе у наших серцях і душах.

З року в рік, погожого весняного дня 11 квітня, ми з тривожним трепетом в душі приходимо туди, де колись височіли страхітливі мури концтаборів, розташованих на території України: «Сирецький», «Бабин Яр», «Дарницький», в яких за роки війни загинуло понад 12 млн. людей з 30 країн світу, щоб покласти квіти до пам'ятників загиблим в'язням.

В цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий шлях через фашистські табори, віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах.

Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» - голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують минуле з болем. Скупі сльози навертаються на очі вцілілих сьогоднішніх ветеранів, а в серцях відлунює тривожне «головне, щоб це більше не повторилося!», «Щоб не повторилося ніколи!».

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Якщо на Землі є пекло ...".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.