10 грудня 2017
10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини (Human Rights Day). У цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини - перший універсальний міжнародний акт з прав людини.
Вперше цей день став відзначатися в 1950 році після того, як Генеральна Асамблея прийняла резолюцію 423 (V), що закликає всі держави і зацікавлені організації встановити 10 грудня кожного року як День прав людини.
Метою проголошення цього дня є привернення уваги "людей у всьому світі" до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів.
Загальна декларація прав людини включає в себе широкий перелік політичних, громадянських, соціальних, культурних та економічних прав.
Вона внесена до Книги рекордів Гіннесса як документ, перекладений на понад 400 мов і діалектів, що свідчить про її універсальний характер і масштаби її поширення.
Хоча Декларація не є обов'язковим до дотримання документом, вона сприяла введенню більш 60 інструментів в галузі прав людини, що сформували єдиний міжнародний стандарт у цій галузі. На її основі здійснювалася розробка інших міжнародних угод. 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН були прийняті Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, які набули чинності в 1976 році. Укладені під егідою ООН чотири міжнародні документи (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; Факультативні протоколи до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) часто називають Міжнародний білль про права людини (International bill of human rights). На основі цих міжнародних документів Рада безпеки ООН може застосовувати примусові санкції проти тих режимів, які допускають явні порушення прав людини.
За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний комісар ООН з прав людини, рішення про заснування мандата якого було прийнято в 1993 році у Відні (Швейцарія) на Всесвітній конференції з прав людини. Верховний комісар представляє доповіді Комісії з прав людини ООН, а через Економічну і соціальну раду ООН (ЕКОСОР) направляє їх Генеральній Асамблеї. Верховний комісар повинен вживати заходів щодо серйозних порушень прав людини і вживати попереджувальні дії.
Прийняття на Всесвітній конференції з прав людини 1993 року Віденської декларації та Програми дій ознаменувало початок нових зусиль із захисту і заохочення прав людини. У Віденській декларації і Програмі дій був закріплений універсальний характер прав людини і необхідність боротьби з усіма формами расизму, дискримінації, ксенофобії та нетерпимості. У документах підкреслюються також права жінок, дітей, меншин і корінних народів.
Загальний рівень співробітництва держав у галузі прав людини доповнюється регіональним, що дає можливість враховувати політичні, історичні, культурні, економічні особливості регіону і відображати все це в прийнятих документах. До них, зокрема, відносяться Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 року, Європейська соціальна хартія 1961 року, Американська конвенція про права людини 1969 року, Африканська хартія прав людини і народів 1981 року, Арабська хартія про права людини 1994 року.
Права людини в галузі освіти, культури, науки передбачені в конвенціях, прийнятих у рамках ЮНЕСКО. Зокрема, в 1960 році була прийнята Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти. Такою дискримінацією є будь-яке розходження, виняток, обмеження або перевага, мета чи наслідок якого полягають у знищенні або порушенні рівності відносин в області освіти, що проводяться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, економічного становища або походження.
Розвиток концепції прав людини призвів до того, що права дитини були виділені в особливу категорію. У 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини, в якій були проголошені соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей. У листопаді 1989 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини. Конвенція містить 54 статті, що враховують практично всі моменти, пов'язані з життям і положенням дитини у суспільстві.
Всі її положення зводяться до чотирьох вимог, що забезпечують права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення участі в житті суспільства.
У 1966 році було засновано премію ООН у галузі прав людини, якою нагороджуються ті, хто вніс видатний внесок у справу заохочення та захисту прав людини. Ця премія присуджується раз на п'ять років у річницю проголошення Загальної декларації прав людини. Вперше вона була вручена в 1968 році.
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Людина в державі: гармонія права".
