В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський (5 (18) квітня 1882, с. Затурці, Локачинський район, Волинська область — 14 червня 1931, Перніц біля Відня, Австрійська Республіка) — український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму.

Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За гетьманату — посол України в Австрії.

Частково публікувався під псевдонімами В. Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний.

Липинський заснував нову державницьку школу України. Вiн вважав, що вiдродження української державностi вiдбулося за об'єднання всiх верств населення країни навколо козацького ядра. Йому здавалось, що таке згуртування всiх частин нацiї має статися й нинi. коли всi водночас вирiшуватимуть найважливiшi завдання: мiлiтарне (вiйськова оборона), економiчне (пiднесення господарства) та iнтелiгентське (освiта). З цiєю метою вiн створив Український союз хлiборобiв орденського типу. Л. спричинився до виникнення Союзу Визволення України.

За редакцiєю Л. вийшло чотири книжки часопису "Хлiборобська Україна" (Вiдень, 1920−1925). В ньому ним оприлюднено "Листи до братiв-хлiборобiв" iз викладенням своїх державницьких поглядiв. Крiм того, Л. видав працi: "Україна на переломi" (1920) i "Релiгiя й церква в iсторiї України" (1925).

Відповідальна робота В. К. Липинського у Відні яскраво підтверджує високу оцінку, яку дав йому Д. Дорошенко: "добрий дипломат, справжній державний муж, великий український патріот".

До 135-річчя від дня народження В’ячеслава Липинського сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Я хочу, щоб була Україна ...".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.