24 листопада 2016
Олекса Петрович Стороженко (24 листопада 1806, с. Лисогори, Чернігівська область — пом. 6 (18) листопада 1874, Берестя, тепер Білорусь) — український письменник, етнограф, драматург. Дядько Дмитра та Левка Ревуцьких. Учасник походу 1849 в Угорщину російської імператорської армії (1849). Слідчий-криміналіст.
Літературна діяльність Олекси Стороженка припадає на 1850-1860-ті роки — переломний і суперечливий період у суспільно-політичному, економічному та духовному житті українського народу. Під час тодішнього національно-культурного пробудження на українському літературному обрії з'явилося ім'я Стороженка. Він почав писати російською мовою, друкувався у 1850-х у російських журналах «Северная пчела» і «Библиотека для чтения». Тут опубліковані «Рассказы из крестьянского быта малороссиян» (1858), роман-хроніка «Братья-близнецы» (1857) та інші.
З появою журналу «Основа» Стороженко почав писати українською мовою. Україномовна спадщина тематично не дуже розмаїта. Побут, звичаї, фантастика і демонологія тогочасного українського селянства та сторінки козацької держави, пов'язані з останнім періодом Запорозької Січі, з Коліївщиною, з образами колишніх січовиків — ось майже все коло порушених письменником тем.
Малу прозу письменника можна поділити на групи:
- твори на історичну тематику: а) реальні сюжети («Голка»)
- легендарно-фантастичні («Закоханий чорт»)
- твори етнографічного штибу («Два брати», «Скарб», «Дурень»)
- твори-анекдоти («Вуси»)
Репресивні заходи царизму незабаром перервали процес національного відродження, змусили замовкнути й поважного російського чиновника Стороженка. Хоч він і продовжував письменницьку діяльність після Валуєвського циркуляру, проте писав уже лише виняктово російською мовою.
З українського доробку за життя Стороженка надруковано лише два перші розділи повісті «Марко Проклятий» (Львів, журн. «Правда», 1870).
До 210-річчя від дня народження Олекси Стороженка сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Феномен Олекси Стороженка".
