29 вересня 2016
29 вересня цього року в Україні відзначають 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Ця місцевість у Києві є одним з символів нацистської політики геноциду, таким, наприклад, як концтабір Освенцим.
Точна кількість жертв невідома…
Коли 19 вересня 1941 року моторизована розвідка вермахту вступала до Києва, Бабин Яр був околицею міста. Спочатку гітлерівці планували здійснити свої каральні акції у Голосіївському лісі. Вони його добре знали, бо саме звідти починали облогу Києва. Однак потім виник «варіант» із Бабиним Яром.
Першими жертвами каральної машини стали київські євреї. Гітлерівська расова доктрина передбачала знищення євреїв та ромів. Також жорсткі репресії мало бути застосовано щодо противників окупаційного режиму.
Тому під час окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів євреїв та ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, підпільників, членів ОУН, душевнохворих, заручників.
Лише за два дні, 29-го та 30 вересня 1941 року, зондеркоманда 4а айзнатцгрупи «С» (каральні підрозділи гітлерівської Німеччини) під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за участі двох батальйонів німецької поліції розстріляла в Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв.
Дані про це збереглись у німецьких документах. Історики вважають, що розстріли євреїв тривали до 3 жовтня 1941 року.
Також у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Вважається, що протягом двох років гітлерівської окупації у Бабиному Яру було розстріляно від 100 до 150 тисяч осіб.
Точна кількість жертв залишається невідомою. Люди гинули цілими сім’ями і після завершення війни було важко встановити усі прізвища загиблих. Радянська влада і не дуже цікавилася цим питанням, бо приховувала кількість жертв війни як серед військових, так і серед цивільного населення.
Напередодні відступу з Києва, восени 1943 року, гітлерівці провели роботи зі знищення могил Бабиного Яру, і це ускладнило подальше розслідування. Зокрема, нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопувати та спалювати трупи.
Забута трагедія
Радянська влада приховувала як кількість жертв, так і характер трагедії у Бабиному Яру. Зокрема, йшлося про загальну трагедію цивільного населення, без зазначення, що переважно жертвами Бабиного Яру були євреї, яких знищували за етнічною ознакою.
Все ж окремі дії у вшануванні пам’яті жертв було зроблено на початку 70-х років. В 1974 році приблизно за кілометр від місця трагедії було споруджено монумент. Його було виконано у традиційному для того періоду стилі, який погано відображав, що жертвами були цивільні люди.
Після 1991 року, коли Україна здобула незалежність, ситуація почала змінюватися. Ближче до місця розстрілів було встановлено менору – єврейський національний символ.
Потім неподалік від виходу зі станції метро «Дорогожичі» з'явився пам'ятник вбитим восени 1941 року дітям. Вважається, що саме він зараз є найбільш символічним відображенням тої трагедії. Також було встановлено хрест у пам’ять про загиблих у Бабиному Яру оунівців.
Розмови про створення в Києві меморіалу та музею Бабиного Яру тривали ще на початку 90-х років. Проте бюрократичні перешкоди і хронічний розбрат у середовищі єврейських громадських організацій загальмували роботи в цьому плані.
На початку 2000-х років американські єврейські організації запропонували проект громадського центру, який мали побудувати в Бабиному Ярі разом з музеєм та науковим центром. Однак цей проект викликав негативну реакцію громадськості і не був реалізований через свою невідповідність трагічній темі загибелі людей.
У 2011 році київський підприємець, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович повідомив про те, що благодійний фонд «Бабин Яр» будує на місці трагедії меморіальний комплекс. Однак цей проект також не було реалізовано через бюрократичні труднощі, брак коштів та критику з боку інших єврейських організацій.
Сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Бабин Яр".
