110 років тому, 21 липня 1906-го, народилася Олена Теліга - українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН.

Важливим моментом на фатальному шляху Олени Теліги до омріяного Києва було рішення «стати українкою». Вона народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі. Її діяльність як члена ОУН, приїзд в окуповану нацистами Україну, перебування у застінках гестапо і, навіть, сама смерть від нацистської кулі були наслідками того зламу, віднайденням життєвого кредо.

У Києві Олена Теліга очолила редколегію літературного додатку до газети «Українське слово» під назвою «Літаври». Вона віддано занурилася у роботу, ретельно відбирала матеріал для свого дітища. Пронімецькі публікації не потрапляли до видання. Та «Літаври» вмовкли, так і не зазвучавши на повен голос…

12 грудня німці арештували редакцію «Українського слова», а «Літаври» заборонили. Світ побачили лише 4 номери літературного додатку. Олена Теліга ще залишалася на свободі. На початку 1942-го розпочалася друга хвиля арештів у Києві. На наполягання друзів, які просили її залишити небезпечне місто, Теліга відповіла, що вона більше не поїде з Києва. Її попереджали про можливий арешт у Спілці письменників, але вона пішла на Трьохсвятительську, бо на неї чекали там люди. Вона відповідала за них. Вона не зрадила себе… У лютому 1942-го нацисти розстріляли мужню жінку разом із її чоловіком Михайлом Телігою у Бабиному Яру.

«Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія – це не видумана комбінація, це виплив душі. Як же ж чутимусь я, коли піду проти своєї поезії? Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі – це вже буде зрада мене самої!», – писала Олена Теліга.

Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо. Копії ж збереглися в учасників підпілля. Перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» побачила світ в еміграції в 1946 році.

До 110-річчя від дня народження Олени Теліги бібліотека підготувала книжкову виставку у читальній залі №2 "Поетка вогняних меж" а також тематичний список "Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.