Володимир Якович Бровченко (1931-2013) — український поет, Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член президії товариства “Україна”, Українського фонду культури, Української ради миру.

Володимир Бровченко народився 1 червня 1931 року в селі Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області, в селянській родині. У 1955 році закінчив Одеський технологічний інститут харчової та холодильної промисловості (інженер-механік). Працював механіком котельного цеху та інженером на Херсонському консервному комбінаті. З 1956 року – на комсомольській та журналістській роботі: 1956-1957 рр. – викладач судно-механічного технікуму в м. Херсоні, 1957-1960 рр. – керівник лекторської групи Херсонського ОК ЛКСМУ, 1960-1961 рр. – головний редактор обласної молодіжної газети, м. Херсон, 1961-1969 рр. – інструктор, консультант відділу пропаганди та агітації, 1969-1973 – завідувач сектору художньо-літературного відділу культури ЦК КПУ. У 1973-1979 роках працював головним редактором журналу «Дніпро». Упродовж багатьох років (1979-1991) очолював Товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном (Товариство «Україна»), був членом правління Українського Фонду культури.

Друкується з 1953 р. Автор понад 30 збірок, серед яких «Шумлять жита» (1956), «Зустрічайте сонце» (1959), «Нерозстріляні зорі» (1966), «Найдорожче» (1981), «Навперейми літам» (1981), «Повернення з літа» (1985), «Скеля Любові», «Перелоги», «На крилах вечорів», «Думна гора», «Сурми», «Вічний жайвір», «Погода на завтра», «Вогонь на обрії», «Вибране», «За тиждень до Воскресіння», «Страсний четвер», «Свічка під вітром», «Повернення Богородиці», «Презентація з молитвою», «Мала Виска. Степова книга», «Перед Покровою», «Німби над вишнями», «Завтра прийду», «Родник», «Благословися, день грядущий», «Крутосхил»; роману у віршах «Як Мамай до Канади їздив» (1984); споминів «Вікнина»; збірників пісень: «Вірність», «Материне поле», «Голуби», «Згадай мене»; саркастичних мініатюр «Мить і Вічність» та ін. Лауреат державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Міжнародної премії ім. В.Винниченка (1993). Нагороджений орденом Дружби народів (1991), орденом “Знак Пошани” (1968); медаллю “За трудову відзнаку”, “За трудову доблесть”; Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1981). Член Спілки письменників України (з 1958). Академік Української академії національного прогресу (1993).

Поетично-пісенна творчість Володимира Бровченка перейнята високим патріотизмом і безмежною любов’ю до рідної землі, в поезії автора-степовика постають різні сторінки з історії нашої країни, різні етапи життєвого шляху автора та його родоводу. Твори Володимира Бровченка друкувалися багатьма мовами світу. Три поетичні книжки в перекладі російською мовою виходили у Москві. Чимало пісень у виконанні провідних українських виконавців на вірші Володимира Бровченка воістину стали народними. За значний внесок у національну пісенну скарбницю поета вшанували почесним званням заслуженого діяча мистецтв України. Поетичний доробок Володимира Бровченка відзначений Всеукраїнською літературною премією імені Павла Тичини та Міжнародною літературною премією імені Володимира Винниченка. Активна громадська діяльність поета відзначена орденами та медалями. У 1991 р. випущено платівку-гігант пісень на вірші В. Бровченка “Згадай мене”. Його син Микола теж став поетом.

20 серпня 2013 року на 83-му році життя після тривалої хвороби Володимир Бровченко помер.

До 85–річчя від дня народження Володимира Бровченка бібліотека підготувала тематичний список "Поет-пророк Володимир Бровченко".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.