04 лютого 2016
Ле́сь Марто́вич (Олекса Семенович Мартович, * 12 лютого 1871, Торговиця, Городенківський район, Івано-Франківська область — † 11 січня 1916, Зубейки, Жовківський район, Львівська область, похований в с. Монастирок) — український письменник і громадський діяч, доктор права.
Літературна творчість
Лесь Мартович — автор 27 оповідань [1].
Свої новели з селянського життя Лесь Мартович писав покутською говіркою.
Писати Лесь Мартович почав ще в гімназії. Перше оповідання «Не-читальник» було написане в 1889. Мартович — письменник сучасного йому села, тематично дуже близький до Василя Стефаника та Марка Черемшини. Входив до так званої «Покутської трійці». Його герої — селяни з найвіддаленіших сіл Західної України. У своїй творчості письменник відходить від народницьких канонів; він нерідко розвиває глибокі соціально-економічні корені класової нерівності на селі («Мужицька смерть»). Мартович змальовував односельчан, глибоко люблячи їх. Виразна риса його художньої манери — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру. Особливо вдалися Мартовичу образи селян у повісті «Забобон» (1911).
Твори
- Корпус літературних творів Леся МАРТОВИЧА
- Лумера
- Іван Рило
- Винайдений рукопис про руський край
- Мужицька смерть
- За топливо
- За межу
- Ось поси моє
- Зле діло
- Стрибожий дарунок
- Відміна
- Гарбата
- Грішниця
- Хитрий Панько
- Квіт на п'ятку
- Війт
- Смертельна справа
- Булка
- Прощальний вечір
- Народна ноша
- Забобон
Видання
- Не-читальник. — Чернівці, 1889.
- Хитрий Панько і інші оповідання. — Львів, 1900.
- Стрибожий дарунок і інші оповідання. — Львів, 1905.
- Забобон. Повість. — Львів, 1917; Київ, 1926.
- Оповідання. — Львів, 1922.
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Його душа співала і творила".
