17 листопада 2015
Серед визначних діячів української науки виділяється ім’я Михайла Андрійовича Жовтобрюха, відомого лінгвіста, автора понад 300 публікацій.
Михайло Андрійович народився 17 листопада 1905 р. в с. Ручки (нині Гадяцького району Полтавської області). У1929 р. закінчив мовно-літературне відділення факультету професійної освіти Дніпропетровського інституту народної освіти, у 1930 р. — соціально-економічне відділення цього ж навчального закладу. В 1964 р. йому присуджено науковий ступінь доктора філологічних наук, а в 1965 р. присвоєно вчене звання професора.
З 1930 по 1937 р. — викладач Запорізького педагогічного інституту. В 1937—1941, 1944—1948 рр. — доцент Київського педагогічного інституту. В 1948 р. переїхав спочатку до Тюмені, де очолював кафедру російської мови, а в 1951—1953 рр. — до Узбекистану (завідував кафедрою Бухарського педагогічного інституту).
У 1953 р. повернувся в Україну. Працював у Черкаському педагогічному інституті завідувачем кафедри мовознавства, з 1959 р. — в Києві. Упродовж 1959—1982 рр. очолював відділ теорії української літературної мови Інституту мовознавства ім. О. Потебні АН УРСР і водночас (1960—1985) був професором Київського педагогічного інституту.
Найгрунтовніші наукові дослідження присвячені проблемам сучасної української літературної мови, історії української мови, історії українського мовознавства, культури усної та писемної мови, соціолінгвістики, порівняльної граматики слов’янських мов.
Опублікував монографії «Мова української преси (до середини дев’яностих років XIX ст.)» (1963), «Мова української періодичної преси (кінець XIX — початок XX ст.)» (1970), «Українська граматика» (1986, російською мовою у співавторстві), «Східнослов’янські мови» (1987, російською мовою у співавторстві), «Нарис історії українського радянського мовознавства (1918—1941)» (1991) та ін.
Співавтор і відповідальний редактор праць «Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика» (1969), «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973).
У співавторстві з В. Русанівським та В. Скляренком працював над створенням праці «Історія української мови. Фонетика». Ця книжка разом з іншими трьома цього комплексу («Морфологія», 1978; «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис», обидві 1983) відзначена премією імені Івана Франка HAH України.
Брав участь у написанні підручників і навчальних посібників для студентів університетів і педагогічних інститутів («Історична граматика української мови», 1957; «Курс сучасної української літературної мови», 1972; «Порівняльна граматика української і російської мов», 1978; «Історична граматика української мови», 1980).
Помер 16 грудня 1995 р. в Києві.
До 110-річчя від дня народження видатного мовознавця бібліотека підготувала книжкову виставку "Класик українського мовознавства" і віртуальну виставку "Рідна мова - його життя".
Також пропонуємо переглянути розповідь ректора Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Миколи Івановича Степаненка про Михайла Андрійовича Жовтобрюха.
