Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзи́нський (* 26 вересня (8 жовтня) 1885, с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівський район, Вінницька область — † 18 жовтня 1941, с. Непокрите, Вовчанський район, Харківська область) — український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач.

Перший вірш В. Свідзинський надрукував 1912 р. в альманасі українських модерністів «Українська хата». Перша збірка поета «Ліричні поезії» з’явилася 1922 p., наступна – «Вересень» вийшла 1927 р. на власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збірка «Поезії» 1940 р. В. Свідзинський все життя цурався галасливого білялітературного середовища, тому більшість своїх поезій писав у шухляду, на самоті висловлюючи в них свої найпотаємніші думки. Вже після його смерті на еміграції була упорядкована збірка недрукованих поезій «Медобір». Значну частину творчого доробку В. Свідзинського складають поетичні переклади Гесіода, Овідія, Арістофана, Лопе де Вега, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Янки Купали та ін. Йому належить поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім».

Поезії В. Свідзинського є одними з найдовершеніших зразків української філософсько-медитативної лірики. Небезпідставною є думка дослідників, що поезія «Холодна тиша..», написана античним розміром сенарієм, належить до перлин не лише української, а й світової лірики. У своїх творах В. Свідзинський поєднував традиції народної поезії із поетичними здобутками модерної української поезії XX ст., передусім М. Зерова, М. Рильського, П. Тичини, Є. Плужника.

Свідзинський споглядає світ як людина, ще ніби не обтяжена сучасним досвідом і знанням: все це ще належить набути. Оце безпосереднє світопізнання «від азів» являє в його творчості свій колосальний поетичний та морально-філософський потенціал. Завдяки цьому мислительне і фольклорно-міфологічне начала постають у нього в дивовижному злитті: вони, по суті, тотожні. І в такому ж співвідношенні, максимально близькому до тотожності, перебувають його індивідуально-особистісна свідомість і свідомість народнопоетична – з тим суттєвим уточненням, що остання ніби витворюється наново, постає «неготовою» і в процесі цього нового становлення виявляє, вивільняє колосальні експресивні ресурси і не меншу поетично-пізнавальну результативність…

Сугестивний ліризм Свідзинського – особливий: він тяжіє до філософської медитації, поєднує в собі і емоційність, і предметно-зорову пластичну конкретику, і напружену духовну роботу. Гранична невловність сугестивного образу вступає у складні взаємини з багатоплановим, але в цій багатоплановості все ж визначеним сенсом його символів.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Тихий модернізм Свідзинського".

Також до 130-річчя від дня народження Володимира Свідзинського бібліотека підготувала тематичний список "Небо з райдугою і громом".

Додати коментар

Захисний код
Оновити


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.