10 березня 2017

МИКОЛА ЕДУАРДОВИЧ ФЕРЕ

 

 

Агроном Полтавської потім Харківської трудової колонії імені М. Горького Микола Едуардович Фере – один із найвідоміших соратників А. С. Макаренка і прототип одного із найколоритніших персонажів «Педагогічної поеми» – Е. М. Шере. Біографія цієї людини, як і доля змальованого з неї літературного героя, сповнена невтомної праці, цілеспрямованості, високопрофесійного ставлення до дорученої справи.

Народився Микола Едуардович 19 серпня 1897 року у містечку Гельмязів Золотоніського повіту тодішньої Полтавської губернії (нині Золотоніський район Черкаської області), був п’ятою передостанньою дитиною в см’ї. Дитинство і шкільні роки провів у Полтаві. Коли в 1906 році помер батько – надвірний радник, старший помічник надзирателя 1-го округу Полтавського акцизного управління – найстаршій дитині було лише 13 років. Матері доводилося утримувати сім’ю приватними уроками, з великими труднощами вона змогла забезпечити своєму синові середню освіту в одній із полтавських гімназій.

Під час Першої світової війни М. Е. був призваний до війська (1916 р.). У повоєнний час закінчив сільськогосподарський факультет Київського політехнічного інституту (1921 р.) і декілька років працював в радгоспах військового відомства на Полтавщині. У квітні 1924 року перейшов до Полтавської трудової колонії імені М. Горького, де працював помічником А. С. Макаренка, керував усіма галузями сільського господарства (насінництво, тваринництво, городництво, садівництво, квітникарство тощо), а також навчальною роботою з теорії сільського господарства по всіх групах школи.

 

Микола Фере – гімназист, 1915 р. (Воспитание гражданина в педагогике А. С. Макаренко: В 2 ч. / Редактор-составитель С. С. Невская. – М.: Академический Проект; Альма Матер, 2006. – 976 с.)

 

М. Е. Фере в роки Першої світової війни (фото із експозиції Державного музею-заповідника А. С. Макаренка в с. Ковалівка Полтавського району)

 

Разом з А. С. Макаренком і іншими педагогами Микола Едуардович зумів оптимально організувати продуктивну працю підлітків, максимально використавши її виховний потенціал. Він підняв на науковий рівень господарство колонії, за його участі були впроваджені більш сучасні сільськогосподарські технології (багатопільна сівозміна з упором на кормові культури тощо), підбиралися кращі сорти рослин і породи тварин. У 1925–1926 роках був тимчасово відряджений колонією на курси трактористів. Коли улітку 1927 року А. С. Макаренко був призначений завідувачем створеного за його ж ініціативою Управління дитячими колоніями Харківського округу, М. Е. Фере очолив виробничу частину цього керівного органу. В межах нової посади він опікувався понад двадцятьма окремими інтернатними установами Харківщини.

 

М. Е. Фере – агроном трудової колонії імені М. Горького, 1926 г. (Антон Семенович Макаренко. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях / упоряд. : П. Г. Лисенко, І. С. Убийвовк. – Вид. друге, перероб. і допов. – К. : Рад. шк., 1978)

 

М. Е. Фере (зліва вгорі) з колективом Харківської трудової колонії імені М. Горького в день візиту письменника, липень 1928 р.
(Фрагмент фото із архіву родини Хорунжих, м. Полтава)

 

Після уходу А. С. Макаренка із колонії імені М. Горького Фере залишався працювати в ній ще до березня 1929 року. Але незабаром прийняв пропозицію Зернотресту і став учасником наукової експедиції до донських степів з вивчення досвіду перших великих механізованих зернорадгоспів. Зібрані ним з весни по зиму 1929 року багаті матеріали були літературно опрацьовані А. С. Макаренком і вийшли окремою книгою – «На велетенському фронті» (1930 р.). Як це парадоксально не виглядає, але саме книга сільськогосподарської тематики стала першою великою публікацією майбутнього всесвітньовідомого педагога-письменника.

 

Обкладинка книги «На велетенському фронті» – спільної роботи А. С. Макаренка і М. Е. Фере

 

До вересня 1934 року Микола Едуардович працював в найбільших зернових радгоспах СРСР: «Гігант» (Північний Кавказ), «Феодосійський» (Крим), «Черепанівський» (Західний Сибір). З 1934 по 1940 рік він обіймає суто педагогічну посаду – викладає в Харківському інституті механізації і електрифікації сільського господарства, де розробляє курс «Експлуатація машинно-тракторного парку». 1940 року М. Е. Фере захистив дисертацію на ступінь кандидата економічних наук і цього ж року переїхав до Москви.

 

«Степові кораблі» Радгосп Гігант, фото Поля Ікара (Пролетарское фото. – 1931. – № 1. – С. 33)

 

У роки війни Микола Едуардович видає низку робіт, що відіграли значну роль у справі ефективного використання сільськогосподарської техніки в умовах воєнного часу. У повоєнні роки він працює під керівництвом академіка Б. С. Свирщевського. У 1940–1962 роках він доцент, пізніше завідувач (1958–1962 рр.) кафедри експлуатації машинно-тракторного парку Московського інституту механізації і електрифікації сільського господарства (нині – Російський державний аграрний університет – МСГА імені К. А. Тімірязєва), разом зі співробітниками кафедри підготував декілька навчально-методичних посібників, в тому числі «Основи механізації сільського господарства», навчальний посібник для учнів 8 класу «Сільськогосподарське машинознавство», що витримали кілька видань.

 

М. Е. Фере у 1950–60-ті роки (фото надане В. В. Морозовим)

 

У 1953–1954 роках Микола Едуардович брав участь у роботах з освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану. Був членом редколегії журналу «Школа і виробництво» з моменту його заснування, виступав автором і рецензентом багатьох статей з питань трудового навчання і виховання учнів, у 1964 році отримав вчене звання професора.

 

М. Е. Фере, червень 1964 р. (фото надане В. В. Морозовим)

 

До останніх років життя А. С. Макаренка М. Е. Фере підтримував дружбу з педагогом-письменником. Він по праву вважається одним із перших макаренкознавців, до самої своєї смерті (1981 р.) виступав з лекціями про видатного педагога, починаючи з 1953 року опублікував низку спогадів, наукових статей, нарисів про педагогічну систему Антона Семеновича, редагував відповідні наукові збірки (до 80-річчя з дня народження А. С. Макаренка та ін.), готував до друку нові видання творів педагога («Марш 30-го року», «Педагогічна поема»), багато років працював над науковою біографією свого керівника і друга. Його книга «Мій учитель» (1953) отримала міжнародне визнання та вважається однією із найкращих в мемуарній літературі про А. С. Макаренка. Микола Едуардович активно співпрацював в секції А. С. Макаренка Педагогічного товариства РРФСР. Його багаторічна праця на сільськогосподарській і педагогічній нивах відзначена орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За освоєння цілини» та іншими нагородами.

 

Відкриття пам’ятника на могилі А. С. Макаренка на Новодівочому цвинтарі у Москві. На знімку зліва направо: 1) Письменник Є. З. Балабанович; 2) Педагог колонії імені М. Горького і Дитячої трудової комуни імені Ф. Е. Дзержинського Т. Д. Татаринов; 3) В. М. Татаринова – дружина Т. Д. Татаринова, педагог колонії імені М. Горького і Дитячої трудової комуни імені Ф. Е. Дзержинського; 4) М. Е. Фере; 5) Видатний учений-дефектолог І. П. Соколянський; 6) Письменник Ю. Б. Лукін; 7) Син від першого шлюбу дружини А. С. Макаренка Галини Стахіївни Л. М. Салько; 8) Начальник Львівської виховно-трудової колонії, колишній вихованець Дитячої трудової комуни імені Ф. Е. Дзержинського О. Г. Явлинський (фото надане В. В. Морозовим)

 

Література

1. Антон Макаренко : Харківська трудова колонія ім. М. Горького (в документах і матеріалах 1926–1928 рр.) / авт.-уклад. : І. Ф. Кривонос, Н. М. Тарасевич, А. В. Ткаченко; за ред. дійсного члена АПН України І. А. Зязюна. – К. : Педагогічна думка, 2008. – С. 69, 70, 79, 86, 89, 98, 112, 182, 185, 249, 267, 340.

2. Бейлинсон В. Наш Шере / В. Бейлинсон, Л. Кораленко // Учительская газета. – 1967. – 19 авг.

3. Организация воспитательного процесса в практике А. С. Макаренко : учеб. пособ. / подг. А. А. Фролов ; под. ред. В. А. Сластенина, Н. Э. Фере. – Горький, 1976. – 98 с.

4. Павлова М. П. Производительный труд в педагогической системе А. С. Макаренко / М. П. Павлова, Н. Э. Фере // Школа и производство. – 1963. – № 3. – С. 10–15.

5. Пособие по эксплуатации машинно-тракторного парка: [Для фак. механизации сел. хоз-ва / Н. Э. Фере, В. З. Бубнов, А. В. Еленев и др.; ред. Н. Д. Нагайцева]. – 2-е изд., перераб и доп. – М. : Колос, 1978. – 256 с.;

6. Сельскохозяйственное машиноведение. Пособие для учащихся VIII класса / Сост. Н. Э. Фере, А. В. Еленев; Изд. 4-е, доп. и испр. – М. : Учпедгиз, 1961. – 218 с.

7. Ф. Н. На велетенському фронті. Досвід радгоспу № 2 / Н. Ф., А. М. – Харків : Державне видавництво України, 1930. – 70 с.

8. Фере Н. Э. Мой учитель / Н. Э. Фере. – М. : Правда, 1953. – 104 с.

9. Фере Н. Э. Наш Антон Семенович / Н. Э. Фере // Школа и производство. – 1963. – № 3. – С. 31–33.

10. Фере Н. Э. Сельскохозяйственный труд в колонии имени Максима Горького / Н. Э. Фере // Воспоминания о Макаренко : сборник материалов; сост. : Н. А. Лялин и Н. А. Морозова. – Л. : Лениздат, 1960. – С. 213–232.

11. Николай Эдуардович Фере // Школа и производство. – 1967. – № 10. – С. 66–67.

12. Полтавська трудова колонія ім. М. Горького в документах і матеріалах (1920–1926 рр.). Ч. 2 / авт.-укл. : О. П. Єрмак, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос, Н. М. Тарасевич, А. В. Ткаченко ; за ред. І. А. Зязюна. – Полтава, 2002. – С. 43, 126, 203;

13. https://ru.wikipedia.org/wiki/Фере,_Николай_Эдуардович.

 

А. В. Ткаченко,

доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна
Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка