Калабалін Семен Опанасович (14(або 21).08.1903, с. Сулимівка Переяславського пов. Полтавської губ. (нині Бориспільський р-н Київської обл.) – 24.06.1972, с. Клемьонове Єгорьєвського р-ну Московської обл.) – педагог, найвідоміший вихованець Полтавської трудової колонії імені М. Горького, друг, соратник і послідовник А. С. Макаренка, прототип Семена Карабанова у “Педагогічній поемі”. Народився в с. Сулимівка на Полтавщині в бідній родині селян-батраків, в якій крім нього було 15 дітей (8 померли в дитинстві).

С. О. Калабалін, 1923 р.

Дитинство провів у с. Сторожовому Полтавського пов., закінчив 4-річну церковно-приходську школу (1915). Працював пастухом, але через конфлікт з місцевою поміщицею кинув село і з 13 років почав жебракувати, був членом кримінальних угрупувань, у лавах Червоної Армії брав участь у боях Громадянської війни. У 1920 за створення збройного угрупування і розбій потрапив до в’язниці, звідки був забраний А. С. Макаренком до колонії ім. М. Горького (09.03.1921). У колонії виявив свої організаторські здібності і схильність до хліборобської праці; у 1923 вступив на робітфак Харківського сільськогосподарського інституту. У 1925 повернувся до колонії, де працював вихователем до листопада 1926. Після служби у Червоній Армії (листопад 1926 – жовтень 1927) за дорученням А. С. Макаренка взяв на себе завідування Комарівським будинком робітничих підлітків під Харковом. Безпідставно звинувачений опонентами Макаренка у фінансових зловживаннях, залишив посаду і з серпня 1928 по січень 1929 працював вихователем, потім завідувачем навчально-виховної частини Будянської колонії імені В. Г. Короленка (с. Буди Харківської обл.), де разом з групою вихованців вступив в конфлікт з адміністрацією колонії. Після звільнення, працював під керівництвом А. С. Макаренка вчителем фізкультури у Дитячій трудовій комуні імені Ф. Дзержинського (лютий 1929 – березень 1931). У подальшому, намагаючись самостійно впроваджувати макаренківську педагогічну систему, працював у багатьох дитячих виховних закладах інтернатного типу (березень 1931 – березень 1932 – старший вихователь дитколонії у Дитячому Селі Ленінградської обл.; березень 1932 – серпень 1934 – старший вихователь школи-колонії № 66 для важковиховуваних дітей у ленінградському передмісті “Соснова Поляна”; серпень 1934 – травень 1935 – завідувач навчальною частиною дитбудинку № 54 у Ленінграді; червень – грудень 1935 – під керівництвом Макаренка тимчасово виконував обов'язки інспектора Управліннями колоніями НКВС УСРР у Києві, а також заступника начальника Одеського дитячого приймальника; 18.12.1935 – 24.01.1938 – помічник Керуючого і начальник навчально-виховної частини Вінницької трудколонії № 8 НКВС України; 27.03.1938 – 16.05.1939 – завідувач навчальною частиною Соколівського спеціального дитбудинку Крижопільського р-ну Вінницької обл.; 20.05.1939 – 01.11.1940 – директор Барибінського дитбудинку № 3 Московської обл.; листопад 1940 – 14.07.1941 – директор московського дитбудинку з особливим режимом № 60). Ще працюючи у Вінницької трудколонії № 8, 24.01.1938 за доносом був заарештований як “ворог народу”, але після півтора місяців слідства відпущений (02.03.1938). В роки війни служив у розвідці, під час виконання бойового завдання у німецькому тилу потрапив у полон, був завербований абвером і пройшов навчання у розвідшколі; після десантування в радянському тилу переконав свою групу з'явитися в НКВС і протягом декількох років вів радіогру з метою дезінформації противника, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня (28.12.1943). У наступні роки знову працював у дитячих будинках і колоніях (18.08.1944 – 20.08.1946 – директор дитбудинку № 2 для іспанських дітей у м. Солнєчногорськ Московської обл.; жовтень 1946 – травень 1947 заступник з навчально-виховної частини начальника дитколонії в місті Кутаїсі; травень 1947 – серпень 1950 – заступник начальника з навчально-виховної роботи Сталінірської виховно-трудової колонії; 23.08.1950 – 18.05.1956 – завідувач спеціальним дитбудинком на станції Мотовилівка Фастівського р-ну Київської обл.; 19.05.1956 – 11.12.1956 – директор піонерського табору Українського геологічного управління в Фастівському р-ні Київської обл.; 20.12.1956 – 24.06.1972 – директор Клемьонівського дитбудинку Єгорьєвського р-ну Московської обл.). Помер 24.06.1972 від приступу апендициту. Заслужений учитель РРФСР (1969).

До кінця життя А. С. Макаренка підтримував з ним дружні і ділові стосунки, у подальшому був одним із найпослідовніших і найактивніших пропагандистів спадщини свого наставника. Одна з вулиць міста Єгорьєвська названа на його честь, у 1998 адміністрація району заснувала премію його імені, лауреатом якої стають кращі педагоги, ім’я С. О. Калабаліна носить Саввінська загальноосвітня школа. З 2012 на базі Єгорьєвської філії Московського державного гуманітарного університету імені М. О. Шолохова регулярно проводиться міжнародна наукова конференція соціально-педагогічного спрямування “Калабалінські читання”. У Сторожівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської обл. з 1993 діє музей А. С. Макаренка і С. О. Калабаліна.

Пр.: Калабалин С. Бродячее детство / Семен Калабалин; лит. запись Е. Рысса. – М. : Молодая гвардия, 1968. – 96 с.; Калабалин С. Вперед вместе с Макаренко! / С. Калабалин // Нар. образ. – 1963. – № 3. – С. 56–60; Калабалин С. Дисциплина / С. Калабалин // Комсомольская правда. – 1941. – 1 апр.; Калабалин С. Как нас воспитывал А. С. Макаренко / С. Калабалин // Семья и школа. – 1955. – № 4. – С. 15–19; Калабалин С. По стопам своего учителя / С. Калабалин // Правда. – 1940. – 16 апр.; Калабалин С. А. Трудовой долг / С. Калабалин // Школа и пр-во. – 1963. – № 3. – С. 15–18.

Літ.: Вигдорова Ф. Дорога в жизнь. Это мой дом. Черниговка / Ф. Вигдорова. – М. : Советский писатель, 1961. – 800 с.; Морозов В. В. Воспитательная педагогика Антона Макаренко. Опыт преемственности. Документальное педагогическое исследование / В. В. Морозов. – М., Егорьевск : ЕФ МГГУ им. М. А. Шолохова, 2007. – 238 с.; Страдания “украинизированного” завкола. Деловые письма А. С. Макаренко на украинском языке (1924–1925 г.г.) / изд. Г. Хиллиг. – Марбург, 1996. – С. 179; Карпенчук С. Г. На зорі макаренкознавства / С. Г. Карпенчук, М. М. Окса. – Мелітополь, 2001. – С. 22–23.

А. В. Ткаченко,

доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна
Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка