13 січня 2025
Олександр Ковінька народився 13 січня 1900 р. у с. Плоске на Полтавщині в бідній селянській родині, в якій було 18 дітей. Освіту здобував у церковнопарафіяльній школі (1906-1911 рр.). У 1917 р. екстерном склав іспити в чотирикласній гімназії. В добу Визвольних змагань брав участь у повстанні проти Гетьманату (1918), завідував хатою-читальнею у с. Плоске (1919), воював у складі повстанського загону проти денікінців (1919). Потім воював у складі Червоної Армії і армії УНР. Закінчення війни зустрів у концентраційному таборі для полонених Стшалково (Познань, Польща), в якому перебував у 1920-1921 рр.
Вищу освіту здобував на літературно-лінгвістичному факультеті Полтавського інституту народної освіти, де навчався заочно у 1926-1928 рр. Від 1929 до 1934 р. працював штатним фейлетоністом газети «Більшовик Полтавщини» (нині – «Зоря Полтавщини»). У 1933 р. був прийнятий до Спілки радянських письменників України (далі – СРПУ).
6 жовтня 1934 р. заарештований працівниками НКВС за обвинуваченням в участі у «Контрреволюційній боротьбистській організації». Разом з Григорієм Майфетом півроку провів у Лук’янівській в’язниці, де переніс жорсткі допити.
28 березня 1935 р. засуджений виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР до 10 років таборів. Покарання відбував у Магаданській обл. на гірничо-промислових підприємствах тресту «Дальстрой». Звільнений у 1947 р. без права повернення до України, 3 роки жив у Якутії. У 1950 р. арештований вдруге і повернений до Магадану. 4 липня 1956 р. був реабілітований за відсутністю складу злочину. Повернувся до Полтави, в жовтні 1956 р. відновлений у СРПУ.
Олександр Ковінька є автором 30 збірок гумору і сатири та повістей. Перший твір – гумореску «Містки і доріженьки» – надруковано у 1926 р. у газеті «Селянська правда» за сприяння Остапа Вишні. Видавав фейлетони і гуморески у газетах «Червоний Перець», «Нова громада», «Плуг», «Червоний шлях», «Більшовик Полтавщини» та ін. Перші книги гумористичних і сатиричних повістей – «Індивідуальна техніка (1929), «Колективом подолаємо» (1930).
Після реабілітації у 1956 р. розпочався період розквіту творчості митця: він чимдуж поспішав перенести на папір усі творчі задуми, накопичені за 20 років каторги. Були видані автобіографічні твори «Як мене купали й сповивали» (1957), «Чому я не сокіл?..», повісті «Хрестоносці», «Превелебні свистуни» (1969), збірки гумору і сатири «Кутя з медом» (1960), «Гуморески» (1960), «І не кажіть, і не говоріть» (1962), «Коти й котячі хвости» (1964), «Директиви і корективи» (1965), «Попав пальцем в небо» (1966), «Чарівні місця на Ворсклі» (1968), «Згадую й розгадую» (1970), «Кислі яблука» (1978), «Гостріше гостріть пера (1983) та ін. Також Олександр Ковінька є автором низки публіцистичних статей про проблеми української мови і збереження історико-культурної спадщини. Митець постійно друкувався у журналах «Перець», «Україна», «Жовтень».
Олександр Ковінька пішов з життя 25 липня 1985 р. у Полтаві.
Запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкову виставку.
