Сто років тому, 9 січня 1924 року, у Тифлісі, у вірменській родині народився хлопчик Саркіс (Сергій) Параджанов. Йому судилося зняти кілька фільмів, визнаних шедеврами, потрапити до радянської в'язниці, вижити там у найважчих умовах і стати одним із найвидатніших кінорежисерів ХХ століття.

Пропонуємо до вашої уваги відеороботу про Сергія Параджанова, яку підготувала завідуюча віділом культурно-просвітницької роботи Любов Андрух.

Параджанов був людиною світу. У його будинок у Тбілісі на вулиці Коте Месхі, що нагадує музей і водночас антикварну лавку, приходили світові знаменитості - Марчелло Мастроянні, Тоніно Гуерра, Андрій Тарковський, Володимир Висоцький та Марина Владі.

Він дружив з Лілею Брік і Федеріко Фелліні (“Це насправді Федір, мій рідний брат, — не моргнувши оком відповів він, коли тюремне начальство запитало його про те, хто йому пише з-за кордону. — Він ще жовтенятком потрапив до Італії до нашої бабусі-революціонерки… І навіть прізвище її взяв — Фелліні, що італійською означає “незламний”).

Він був справжнісіньким міфотворцем. Розповіді про нього, різні події його життя, розіграші і навіть скандали розходилися і продовжують розходитися зараз, їх тиражують у статтях, присвячених його ексцентричній натурі, і передають з вуст в уста. Так, як мають передавати міфи.

Параджанов не приховував своїх критичних поглядів на радянську систему. Це означало не лише відкриту публічну критику на адресу влади, а й спроби жити і працювати так, ніби Радянського Союзу з його репресивним апаратом, обмежувальною та ідеологічно бідною культурною політикою просто не існує.

У в'язниці режисер захворів на діабет, а запалення легень переросло в рак, який у результаті і став причиною його смерті у 1990 році у віці 66 років.

Джерело


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.