Україна стійко протистоїть російському вторгненню 47-й день. За час війни агресор зазнав масштабних втрат, так і не досягнувши бажаних результатів, продовжує ракетні атаки та нарощує сили на сході країни. Завдяки успішним діям ЗСУ, мирне життя повертається до Києва та десятків інших міст. Але разом з тим відкривається страшна правда про звірства ворога проти мирних жителів на територіях, які були в окупації.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі вже розслідує воєнні злочини, скоєні в Україні. Покарання обов'язково понесуть усі військовослужбовці, які вчинили злочини в Україні, ті, хто віддавав їм накази, а також ті, хто несе за це політичну відповідальність.

11 квітня в усьому світі відзначають пам’ятну дату — Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів (International Day of Fascist Concentration Camps Prisoners Liberation). Вона встановлена в пам’ять про повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося 11 квітня 1945 року.

Система концтаборів, вибудувана нацистською Німеччиною, є однією з найжахливіших і найпотворніших речей, до яких докотилося людство.

Власне, ув’язнення противників і неугодних режиму осіб у таборах — не новинка. Згадаймо, що словосполучення концентраційний табір походить від іспанського campos de concentración. Саме так позначали іспанці місця ув’язнення супротивника й інтернування мирного населення у 1895 році під час війни за незалежність Куби.

Термін став сумновідомим під час англо-бурської війни 1899-1902 років: саме англійці створили низку таборів для цивільного бурського населення, де від голоду і хвороб умирали сотні людей.

Втім, і англійці не були першопрохідцями — перші концтабори стали використовувати під час Громадянської війни у США. Спочатку в таборах збирали військовополонених для подальшого обміну, але з часом ця практика припинилася. Умови утримання в таборах були жахливими. Так, в одному з найбільш горезвісних — Андерсонвіллі — в період з 1864-го по 1865 рік перебували понад 50 тисяч осіб, з яких 13 тисяч померли або були вбиті.

Після приходу до влади нацистів на чолі з Гітлером боротьба з інакомисленням одразу набула вкрай жорстоких форм. Першим концтабором (нім. Konzentrationslager або KZ) став Дахау поблизу Мюнхена, відкритий 20 березня 1933 року, він функціонував аж до звільнення його американцями 29 квітня 1945 року.

Уведення надзвичайного стану (лютий 1933-го) супроводжувалося масовими арештами комуністів, яких нацисти звинуватили в підпалі Рейхстагу. У березні 1933-го ухвалено закон про надання нацистському уряду надзвичайних повноважень, на підставі яких проведені арешти керівників «старих» політичних партій (соціал-демократичної та інших), профспілкових діячів, а також євреїв — письменників, журналістів і юристів. У 1933 році кількість заарештованих в рейху — 26 789. Штурмовими загонами SA та SS і поліцією створено близько 50 таборів масового ув’язнення, зокрема Дахау, Оранієнбург, Естервеген і Заксенбург.

У число в’язнів концтаборів потрапляли особи, які слухали іноземні радіопередачі, «розповсюджувачі чуток», релігійні сектанти та гомосексуалісти. У квітні 1934-го ці табори перейшли повністю під контроль SS, судова влада втратила будь-яку можливість втручатися у справи гестапо. У лютому 1936 року рейхсфюрер SS Генріх Гіммлер наділив гестапо правом проводити арешти та розслідувати всі види антидержавної діяльності в рейху. Малі концтабори ліквідували, а ув’язнених перевели у більші табори — Дахау, Заксенхаузен і Бухенвальд.

У квітні 1938 року кримінальних злочинців, підданих «превентивному затриманню», перевели з в’язниць у концтабори, які, крім первісної функції, стали виконувати роль «виховних таборів».

Чисельність політичних в’язнів (марксистів, противників нацизму та євреїв) збільшилася після анексії Німеччиною Австрії та Судетської області (1938). Табори переповнилися, особливо через арешт після «Кришталевої ночі» близько 35 тисяч євреїв. Загальна кількість в’язнів збільшилася з 24 тисяч до 60 тисяч. Напередодні Другої світової війни загальна чисельність в’язнів концтаборів сягала 25 тисяч. З 1939-го концентраційні табори підпорядковані головному імперському управлінню безпеки (Reichsicherheitshauptamt, RSHA) — РСХА.

З початком Другої світової війни та захопленнями нових територій, а особливо після нападу Німеччини на СРСР, зростає й мережа концтаборів. Часом це були просто обгороджені шматки поля без будь-яких укриттів або споруд. У цих нелюдських умовах, без їжі, води, медичної допомоги, тримали тисячі військовополонених, захоплених Вермахтом у літню кампанію 1941 року. Вони, власне, були приречені на болісну смерть.

Необхідно врахувати, що нацисти, всупереч нормам Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими», підписаної 27 липня 1929 року, відразу провели чітке розмежування між полоненими з країн Західної та Східної Європи.

Якщо на Заході діяли переважно трудові концтабори, де працю ув’язнених використовували німецькі промисловці, то в Східній Європі, зокрема на території Польщі, розташовувалися переважно табори смерті (нім. Vernichtungslager — табори знищення), призначені для масового знищення різних груп населення. Тобто конвеєрні фабрики вбивства.

Убивство людей у таборах смерті поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек та Освенцим. Два останніх були також «звичайними» концтаборами на території окупованої Польщі. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше — газові камери. Трупи спалювали у крематоріях.

11 квітня 1945 року розпочалося повстання в Бухенвальді. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ї армії союзників генерала Паттона.

Незабаром передові частини американців увійшли в табір.

Цей день і став Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.

Усього нацисти збудували 14033 концтабори.

На територіях, підконтрольних гітлерівцям, у концтаборах, таборах смерті, в’язницях перебувало понад 20 мільйонів осіб із 30 країн світу. 12 мільйонів не дожили до звільнення. Серед загиблих — 5 млн громадян СРСР, а також 6 мільйонів євреїв з різних країн.

Джерело


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.