Якщо не враховувати інформатику, то всі класичні шкільні навчальні дисципліни можна поділити на дві категорії: знаннєво-компетентнісні й розвивальні. До другої категорії повністю можна віднести тільки математику й образотворче мистецтво, і частково – фізику й літературу. У решті дисциплін набуття знань, умінь, навичок, компетентностей є самоціллю, вони можуть розвивати мислення лише принагідно та фрагментарно.

Сучасна інформатика, очевидно, належить до обох категорій водночас і така роздвоєність призвела до бурхливої дискусії в інформатичній спільноті, що виросла із протиставлення «алгоритміки, вона ж прикладна математика» й «так званих технологій, по суті різновиду трудового навчання», пропозицій поділити предмет на два інших, появи цілих партій прихильників того чи іншого підходу. У цій статті ми спробуємо показати, що згадане протиставлення є спекулятивним, а різноманітні прикладні програмні продукти можуть стати чудовим засобом розвитку мислення.

Що має розвивати інформатика

Насамперед слід дати відповідь на запитання: що саме, які мисленнєві здібності може й повинна розвивати інформатика? Часто, особливо від тренерів програмістів-олімпіадників, можна почути відповідь на кшталт: «приблизно ті самі, що й математика». Дійсно, ідеальна олімпіадна задача з програмування – це на 90 % математична задача, що вимагає від учня передусім вигадливості, винахідливості. Власне ці якості математика й розвиває, а може розвивати й інформатика. Однак якби інформатика розвивала тільки винахідливість, це була би лише «недоматематика», «напівматематика» чи, у кращому разі, «ще одна математика». Звичайно, така дисципліна була би просто недоцільною.

Насправді коло розумових здібностей, які може та повинна розвивати інформатика, значно ширше. Сам метод дослідження, сама постановка типової задачі в математиці та інформатиці кардинально різняться. Математична задача створює для учня прокрустове ложе жорстких, штучно «закручених» умов, з яких той має знайти вихід. І чим жорсткіші умови, чим неможливішим видається вихід, тим цікавішою та сильнішою вважається задача. В інформатиці такий підхід застосовується хіба що в олімпіадному програмуванні, а вже у програмуванні промисловому, не кажучи про інші інформаційні технології, постають задачі зовсім іншого типу. Вони не складні чи не дуже складні з логічної точки зору. Їхня складність, як правило, полягає в необхідності правильно структурувати величезні обсяги даних, внести порядок у хаос, не просто знайти вихід, а відшукати оптимальний шлях до нього. У фірмах, які займаються розробкою програмного забезпечення, цінують не стільки дипломи переможців олімпіад, скільки чіткість мислення, порядок у голові, здатність писати добре структурований і читабельний код, уміння працювати в команді тощо.

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Сторінками журналу «Інформатика в школі»".


 

Вітаємо!

Будемо раді Вам допомогти.