01 березня 2019

Шолoм-Алейхем (їдиш שלום־עליכם, у перекладі — мир вам, справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Рабинович Соломон Наумович (Шолом Нохумович); 18 лютого (2 березня) 1859, Переяслав, Полтавська губернія, Російська імперія — 13 травня 1916, Нью-Йорк, США) — єврейський письменник, драматург, один з основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш. Також писав свої твори івритом і російською. Життя митця було тісно пов'язане з Україною.

Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він любовно змалював дружбу українського та єврейського хлопчиків — Хведька та Файтла. В ліричній повісті «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають над нашими головами. Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!».

«Шолом-Алейхем» у перекладі означає «мир вам», що так актуально звучить нині на всіх мовах як заклик до миру, єдності та злагоди.

Шолом-Алейхема не можна уявити без України, як не можна уявити й Україну без цього письменника. Це є знаком нерозривності життя двох народів — українського та єврейського,— їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут та щастя.

До 160-річчя від дня народження Шолом-Алейхема завідуюча сектором культурно-просвітницької роботи Катерина Ганжа підготувала тематичний список "Майстер сумного гумору", також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Шолом-Алейхем – МИР ВАМ!".